Як же це добре мати внутрішній світ! На щастя, у кожного він є, хоч і не всім про це відомо. Набагато легше стає жити, коли знаходиш двері до нього, і починаєш розбиратися, що там до чого – куди йти за відпочинком, куди за натхненням, куди за ресурсами чи мотивацією. Згодом не хочеться цей внутрішній світ покидати. Адже будь-якої миті можна заглянути туди і вийти з рішенням для будь-якої життєвої ситуації. Потрібно тільки не боятися заглядати і виробити звичку туди заходити, замість того, щоб метушливо бовтатися у зовнішньому світі думок, ситуацій та обставин.
Кожного разу, коли тобі сумно ти можеш побути з собою, дати собі підтримку та увагу. Щоразу, коли ти злишся, можна зазирнути в себе і виявити, яку саме рану треба зараз залікувати цілющим світлом уваги та доброти. Або які цінності тут торкнулися і виринути з новою перлиною – усвідомленням нового, важливого орієнтиру у житті. Щоразу, коли ти потребуєш підтримки чи віри в себе, можна перегорнути в голові цінні спогади, про те, де світ надавав підтримку. Щоразу, коли в тебе більше немає сил триматися, знайти те, заради чого ти утримувався до цього. Щоразу, коли тобі нудно можна побути в собі, перетасувати думки у пошуках нових свіжих ідей. Коли є доступ у внутрішній світ, інтернет у телефоні перестає бути такою вже необхідністю. Щоразу, коли зовнішня ситуація занадто заплутана, можна піти у себе, подивитися, якими почуттями ті чи інші аспекти поточного життя в тобі відбиваються і вибрати дію «як із цим бути».
Скільки разів не пірнаєш, якщо робиш це чесно та щиро, завжди випливаєш із перлиною, що прикрашає весь подальший життєвий шлях. А іноді й робити всередині нічого не потрібно – просто сидиш і дивишся на світ такий, який ти зараз є, з усіма своїми емоціями, думками та станами. А світ дивиться на тебе – небо, птахи, дерева, інші люди. Все це просто є разом з тобою. І ти в спокої, який би ти не був – все гаразд. Це я називаю близькістю.
Близькість народжується, найімовірніше завдяки терапевтичним комунікаціям. Вона народжується там, де є увага до своїх почуттів. Де ви не боритесь із своїми думками і не даєте їм себе погладити, де ви дивитесь, з чого вони виникли і знаходите, що з них взяти для вчинків чи як їм відповісти. Коли ви дивитесь, коли ви не лякаєтесь і не втікаєте від своїх емоцій. Близькість народжується в будь-якій комунікації. Коли ви чесно висловлюєте те, що є, і не перекладаєте відповідальність на когось іншого. Близькість з іншими народжується із знання самого себе. Близькість – це вроджена здатність. Але найчастіше все ж доводиться навчатись. Бо нам не дозволяли цим користуватись і ми цю природну здатність втратили. Тому тепер варто послідовно формувати стосунки із собою.
Сядьте і посидьте в тиші 20 хвилин. Просто послухайте світ і подивіться на почуття, якими він у вас відгукується. Завтра знову це зробіть. І потім ще і ще. Потім знайдіть заняття, де ви будете почувати себе максимально живим. І приділяйте цьому хоча б годину на тиждень. Потім подивіться, як ви доносите свої почуття та думки іншим. І, можливо, десь потрібно буде попрацювати над формою. Крок за кроком. Поспішати не потрібно. Просто посидьте наодинці зі світом, без очікувань, прислухайтесь до того, як він у вас відбивається, коли ви дивитесь на нього, а він на вас. І все добре. Чи, принаймні, так, як має зараз бути.
