Богдан Скаврон: “Чому сприяння обороні України перетворилося на заробітки?”

У часи Радянського Союзу у розвиток на базі ДТСААФ військово-прикладних і технічних видів спорту вкладалися значні бюджетні кошти. Відповідно до потреб цієї фактично державної структури у розпорядженні товариства перебувало величезне майно.

За даними з відкритих джерел, на території України ДТСААФ належало понад 30 аеродромів, ескадрильї літаків і гелікоптерів, кілька тисяч вантажних і легкових автомобілів, сотні тирів, мототреки й автодроми, єдина в СРСР шосейно-кільцева дорога, понад 500 автошкіл, Палац підводного спорту, бази підводного плавання на Дніпрі та в Криму басейни, водні станції, полігони тощо.

Відповідно до постанов Верховної Ради, прийнятих на зорі незалежності, ще у 1994 році всі ці активи ДТСААФ мав прийняти на свій баланс Фонд держмайна України. Але склалося інакше. До сьогоднішнього дня чіткого закону про правовий режим майна загальносоюзних організацій немає, а Фонд держмайна проігнорував дві постанови парламенту й не прийняв на баланс майно ДТСААФ. Те ж саме стосується й Міністерства оборони України, якому виявилося непотрібним все те, що було передане Міністерством оборони СРСР в користування структурним підрозділам ДТСААФ на території України.

За даними ТСОУ, які опинилися у розпорядженні сайту “Новинар”, станом на 2014 рік, до цієї організації належало:

• майже 7,5 тисячі штатних працівників,

• 5078 будівель та споруд,

• 874 гаражів та пунктів технічного обслуговування автотранспорту,

• 56 складів паливно-мастильних матеріалів,

• 53 заправні пункти,

• 168 складів,

• 8 казарм,

• 12 полігонів,

• 160 автодромів,

• 9 аеродромів,

• 98 мото- та автотрас,

• 77 військових смуг перешкод,

• 12 майданчиків службового собаківництва,

• 10 полів мотоболу,

• 15 картодромів,

• 3 мототреки,

• 3 водні станції,

• 99 колективних радіостанцій,

• палац водного спорту

• спортивно-технічний комплекс “Чайка”,

• 524 оборонно-спортивні клуби,

• 146 шкіл ТСО України,

• 56 центрів оборонно-технічної роботи,

• 29 авіаційно-технічних спортклубів,

• 144 стрілецьких та 361 пневматичний тир,

• 367 кімнат зберігання зброї,

• стрілецький комплекс “Снайпер”.

Бізнес замість підготовки

Мабуть, найвідомішими для громадськості є автошколи ТСОУ, у діяльності яких, щоправда, тепер важко зауважити задеклароване в статуті товариства “сприяння обороні”. З боку ці водійські курси виглядають, як звичайний бізнес, спрямований на отримання прибутку.

“Хороше не може бути дешевим. У нас немає скритих платежів. Ми завжди вкладаємо у наших викладачів, а це запорука вашого задаволення від навчання”, – так безграмотно та беззастережно заявляють на сайті УТОС у рекламі своєї мережі із понад 500 автошкіл на території України.

У Львівській автошколі ТСОУ, яка безпосередньо підпорядкована обласному осередку цієї громадської організації, вартість навчання водія категорії В — 6 тисяч, інших — 3,5 тисячі. Про жодні пільги для призовників не йдеться. Заплатив гроші, отримав права, а далі – хоч в армію, хоч у таксисти.

Не набагато інакша ситуація в авіаклубах, які все ще залишилися під опікою ТСОУ. Наразі в Україні функціонують Центральний аероклуб, Харківський аероклуб, Чернігівський АСК, Вінницький АСК, Львівський АСК та Рівненський АСК, які оголосили себе «дропзонами» – тобто комерційними закладами, які отримують прибуток від проведення розважальних стрибків з парашутом. Використовуючи авіаційну техніку, об’єкти нерухомості та аеродроми, що належали ДТСААФ СРСР, авіаційно-спортивні клуби ТСОУ займаються переважно бізнесом на парашутних стрибках і екскурсійних польотах літаками.

Зрештою, в ТСОУ не приховують, що сприяння Збройним силам України з їхнього боку останнім часом призупинилося, особливо після того, як ця громадська організація перестала отримувати фінансову підтримку із державного бюджету.

“В 2008 році програма підготовки кадрів для армії була припинена за відсутністю держзамовлення від Кабміну України. Але ми маємо всі можливості та бажання, щоб негайно поновити цю роботу. На протязі 70 діб після отримання держзамовлення навчальні заклади ТСО України здатні підготувати більше 20 тисяч водіїв вантажних автомобілів, за 90 діб – 10 тисяч водіїв-механіків бронетехніки. Можемо готувати також військових техніків та водіїв для перевозки небезпечних вантажів. На протязі одного місяця аероклуби оборонного Товариства можуть надати початкову підготовку для 300 льотчиків, майже 4 тисяч повітряних десантників, 400 операторів-пілотів БПЛА. Є також напрацьовані методики підготовки водолазів-аквалангістів, розвідників-корегувальників вогню артилерії, саперів, снайперів, військових радіотехніків та санінструкторів”, – вихваляються на сайті УТОС, натякаючи на те, що задарма виховувати патріотів і навчати військовій справі ніхто не буде.

Раніше ця громадська організація, яка на початку дев’яностих отримала спадок ДТСААФ, мала ще й фінансову підтримку з державного бюджету. Скажімо, Львівський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ у 2014 році отримав 101 200 грн фінансової допомоги від держави.

Окрім того, для ТСОУ діяли пільги на податок на землю, який вони не сплачували. Зважаючи на те, що площа земельної ділянки, якою користується згадане Львівський АСК ТСОУ, становить 97,5263 га — це було суттєве полегшення для їхнього бізнесу. Після вилучення у 2015 році з Податкового кодексу України пільг зі сплати земельного податку “халява” закінчилася.

Скандали, продаж, забудова

Через правову невизначеність майна, яким розпоряджається ТСОУ, відбуваються спроби повернути його у комунальну власність через суд. Зокрема, у 2013 році управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось з позовом до Львівського авіаційно-спортивного клубу ТСОУ про зобов’язання до звільнення та повернення об’єкта оренди – двоповерхового приміщення з підвалом на вулиці Левицького, 84, загальною площею 594,5 кв.м. Господарський суд Львівської області цей позов задовольнив.

З опублікованих рішень у державному судовому реєстрі відомо про факти продажу майна ТСОУ, яке тепер опинилося у руках підприємців. Скажімо, згаданий вже Львівський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ у 2004 році відчужив місцевому підприємству „АЙПІЄ-Л” приміщення кордодрому (майданчика для авіамодельного спорту, де майбутні призовники могли б набувати навиків управління дронами). Власником фірми, яка придбала кордодром, є відомий львівський бізнесмен Петро Писарчук, колишній член СЛДУ(о) та “регіонал”.

На земельних ділянках, які опинилися в розпорядженні ТСОУ, часом ведеться скандальне будівництво. У 2016 році з цього приводу виник конфлікт під час забудови біля міського озера в сусідньому Івано-Франківську. Тут обласний осередок ТСОУ виступив замовником будівництва на своїй ділянці дев’ятиповерхового спортивно-готельного комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення, а натомість з’явилася житлова багатоповерхівка.

Війни законів

Прискіпливий інтерес до діяльності ТСОУ з’явився з початком російської агресії на Донбасі та анексії Криму. Адже саме ця організація повинна була готувати упродовж всього часу резерв для української армії, а підставляти плече натомість довелося добровольцям.

Для вирішення питання з майном, яким розпоряджається ця організація, указом президента України від 12.03.2015 №140/2015 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року. Цим документом було зобов’язано Кабінет Міністрів провести в тримісячний строк інвентаризацію майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP».

Згаданий закон було розроблено народними депутатами, які були членами спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. У висновку спецкомісії ставилися під сумнів правові підстави про правонастпництво ТСОУ в розпорядженні майном колишнього ДТСААФ.

“10.10.1991 Міністерство юстиції України зареєструвало статут Всеукраїнської громадської організації «Товариство сприяння обороні України», відповідно до якого ТСОУ самочинно оголосило себе «правонаступником» ДТСААФ, у тому числі щодо користування майном ДТСААФ і Міністерства оборони СРСР. Аналогічним чином, користуючись правовою невизначеністю в умовах розпаду СРСР, співробітники закладів ДТСААФ (авіаційно-спортивних клубів, автошкіл, плавальних басейнів, навчальних закладів тощо) виступали засновниками місцевих самоврядних громадських організацій, які самочинно проголошували себе «правонаступниками» ДТСААФ у складі ТСОУ.

Незаконність використання ТСОУ та організаціями й підприємствами ТСОУ майна української республіканської організації ДТСААФ неодноразово підтверджувалось судовими рішеннями, зокрема постановами Вищого господарського суду України”, – йшлося у висновку спецкомісії.

Однак до цього часу інвентаризацію вищевказаного майна так і не було проведено. У 2016 році законопроект, за яким єдиним законним розпорядником майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP було визнано Фонд державного майна України, було зареєстровано у Верховній Раді України, але на розгляд він так і не потрапив. Після припинення повноважень народних депутатів України VIII скликання його взагалі відкликали з розгляду.

До речі, паралельно з’явився ще один законопроект, яким пропонувалось надати Товариству сприяння обороні України право розпоряджатись державним майном та державне фінансування. Цей законопроект було схвалено Комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, але в Комітеті з питань запобігання і протидії корупції його заблокували.

«Законопроектом передбачається фінансування за рахунок державного бюджету громадської організації «Товариство сприяння обороні України», а надання цій громадській організації пільг та привілеїв суперечить положенням Конституції України та антикорупційному законодавству. Статтею 36 Конституції визначено, що усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Законопроектом пропонується передати майно колишньої загальносоюзної організації Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту (ДТСААФ) громадській організації Товариство сприяння обороні України. Вказане майно фактично вже знаходиться у віданні цієї організації без будь-яких правових підстав, а тому оспорюється державними органами України.

Комітетом вирішено визнати проект Закону, таким, що не відповідає вимогам антикорупційного законодавства і запропонувати Верховній Раді України його відхилити», – йшлося у запереченні антикорупційного парламентського комітету.

Кому це вигідно

Щоб зрозуміти, хто отримав користь від такої ситуації з державним майном, яким користується ТСОУ, варто пригадати, хто керував цією громадською організацією від початку його заснування і дотепер.

Після того, як Верховна Рада України ухвалила постанову від 10 жовтня 1991 року про передачу Міністерству оборони України майна Міноборони СРСР, яке перебувало в ДТСААФ на території України, кілька відставник генералів і співробітників ДТСААФ, користуючись хаосом, що панував на руїнах Радянського Союзу зареєстрували громадську організацію «Товариство сприяння обороні України» за адресою в Києві на проспекті Перемоги, 52/2.

У 1991-1998 роках головою ТСОУ був відставний генерал-майор Борис Харчук, а його першим заступником Володимир Дончак – один з керівників Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), який входив у Політраду СДПУ (о) разом з Віктором Медведчуком, Григорієм Суркісом та іншими.

У 2006 році Дончак був обраний народним депутатом України від «Блоку Юлії Тимошенко». За дивним збігом обставин, перед потраплянням у виборчий список БЮТ Дончака відбувся продаж під забудову території мотодрому ДТСААФ у Полтаві…

У квітні 2010 року після перемоги на виборах Віктора Януковича головою ТСОУ став колишній начальник Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв’язку імені генерала армії О.О.Єпішева Віктор Тимченко. Його син Максим Вікторович як генеральний директор компанії ДТЕК керував тоді енергетичними активами Ахметова.

У 2017 році на чолі ТСОУ опинився Сергій Кошин – народний депутат 6 скликання (2007-2012 роки), колишній помічник-консультант народного депутата від “Батьківщини” Олександра Абдулліна, який вважається одним із фінансових стовпів цієї політичної партії.