Між Словом і Богом ставиться знак рівності.
Вороги України добре розуміли це, тому в першу чергу старалися знищити всі писемні джерела нашої прадавньої історії, знищити наші звичаї, традиції, віру, знищити Мову – оте саме СЛОВО, яке ідентифікувало нас як Дітей Божих, перетворити нас спочатку на «рабів Божих», а згодом і просто на рабів. Потім нам нав’язали чужу ідеологію, спотворили нашу історію, знищуючи вільних і гордих людей, продукуючи рабську покору і терпіння як основні чесноти. Той, хто дозволяє називати себе рабом (навіть Божим), не може бути Дитиною Божою. Хто ми – діти Божі, чи раби Божі? Рабом бути легше, відповідальність мала. Я не хочу бути рабом. Це моє розуміння. Я не претендую на істину, я шукаю її.
Вивчаючи “Велесову книгу” і дослідження Володимира Шаяна і інших вчених, праці Володимира Бєлінського і Ігора Каганця, філософські твори Г.Сковороди і Олеся Бердника, твори Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки інших авторів, ознайомлюючись із дохристиянськими віруваннями наших предків, особливостями Трипільської культури, історією християнства, я зрозумів для себе, що наша історія набагато давніша, глибша, об’ємніша, змістовніша, духовніша. Впродовж багатьох століть велася свідома політика замовчування, фальшування і дискредитації духовної та історичної спадщини України, власне, через її близькість до Христа. Укріпило мене у цій вірі дослідження Старого і Нового завіту і “Велесової книги”. Цінність Велесової книги в тому, що вона передає духовну сутність вірувань наших предків, їх життєві принципи, моральні засади – абсолютну близькість із вченням Христа (на відміну від Старого завіту). Описується походження від аріїв, цитується ведична література з цього питання. Описується підлість, брехливість і жорстокість “грецького християнства”, яке насаджувалося кров’ю згідно старозавітніх канонів.
Вартувало би задуматися, чому в школі ми так достеменно вивчаємо культуру Єгипту, Греції, Риму дохристиянських часів, а про дохристиянську Русь не знаємо майже нічого. Чому були спалено так багато стародавніх бібліотек, (протошумерську у Вавілоні, Олександрійську у Єгипті, етруську у Римі, бібліотеку Ярослава Мудрого і Івана Грозного і багато інших). Чому до IV ст. були оригінали Євангелій, а ми користуємося тільки копіями з VIII ст, які правилися аж до XVIII ст. А де ж поділися оригінали, що у них не влаштовувало «таємничих» коректорів? Ми користуємося чітко відфільтрованою літературою і фільтрував її не Бог, а люди. Тому зараз можна почути з телевізійного екрану думку тих, хто домігся ліквідації в українському паспорті графи «національність», що Голодомор і геноцид проти України, розв’язаний комуно-юдейською владою, був освячений Богом.
Ну а щодо сонячної релігії любові наших предків (те саме «язичництво»), то це не сонцепоклонство, а віра в те, що БОГ є Світло, Любов і нема в ньому темного і злого сьогодні, не було вчора і не буде завтра, що яскраво підтвердив Син Божий, наш Господь – Ісус Христос. Хотілося поділитися своїми думками про вибраність «вибраного народу», про відношення до «вибраного народу» і його священної книги (Старий Заповіт) самого Господа Ісуса Христа, його апостолів, авторитетів церкви, українських філософів і мислителів, та яке це має відношення до нашої з вами історії. Про все це у наступних дописах у блозі.