Вчора Кабмін врешті затвердив перспективний план Львівщини. Як відомо, в області було кілька громад, навколо яких тривали дискусії і навіть запекла боротьба. Так, за своє право БУТИ боролися дві Дублянські ОТГ у Жовківському і Самбірському районах. Бажання залишитися окремими громадами мали Винники та Брюховичі, натомість Львів, як місто в особі міського голови Андрія Садового, обрав стратегію максимально розширити свої межі, поглинувши сусідні села і міста.
Тож після рішення Кабінету міністрів України 27 травня львівські політичні середовища утворили два табори: одні схвально відгукуються про велику Львівську громаду, а інші завзято її критикують. Та Істина, звичайно ж, посередині.
Львів, як сучасне європейське місто, просто зобов’язане динамічно розвиватися, в тому числі і територіально. На сьогодні місто Лева глобально конкурує, наприклад, з Краковом, Катовіце та Варшавою – за транзитний простір авіаперевезень, з Києвом, Одесою та Харковом – за здобуттям якісної вищої освіти і розширенню бізнес індустрії та туристичного потенціалу. Час лише задає динаміку.
Разом з тим, наш улюблений Львів є надто ущільненим і тепер не лише в центральній частині. Це ми бачимо кожного дня, коли стоїмо в корках, чи коли вітаємося з балкону із сусідами, що живуть у будинку, який “виріс” навпроти.
Але розвиток Львова і розширення його території повинен відбуватися природним, еволюційним шляхом! З правильним містобудуванням та з його перспективним плануванням на 50 років в майбутнє. “Великий Львів” повинен ґрунтуватися на стратегії “win-win”: коли і місто, і навколишні громади розуміють свою користь від такого об’єднання. Не може бути перемога з проігнорованими чи розтоптаними громадами, адже це радянський соціалістичний союз в найгірших його вимірах та порушення Європейської хартії місцевого самоврядування.
А як відбулося зараз?
Такі міста як Винники, Дубляни, що мають свою багату міську історію, – просто зникають! Залишаться лише територія та назва. Міста не матимуть власних повноважень, адміністрації, бюджету та суттєвого представництва у майбутній Львівській ОТГ.
У понеділок, 25 травня, мешканці Винник та Брюхович прибули у Київ відстоювали своє право на альтернативний формат розвитку. Звісно, що не у повноваженнях депутата Верховної ради України вирішувати децентралізаційні процеси, але бути осторонь – це пасивно зневажати громади. Мені бажання громади важливі! Адже твердо вірю, що сильні громади – успішна країна! Тому від імені місцевих активістів передав всі документи та мотивоване звернення до Офісу Президента України.
Існує ще проблематика, відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” – села, селища і міста реорганізовуються в одну громаду за однаковою процедурою. Хоча це не правильно. У міста повинна залишатися частина повноважень, власна адміністрація, функції з формування та використання бюджету.
Також дивним виглядає рішення приєднати до Львова Дубляни, Малехів і навіть Зашків, але в той же час залишити окремими громадами Солонку, Сокільники, Зимну Воду. Справедливості в такому підході точно немає, і які доводи навела Львівська міська рада уряду коли формували громаду – незрозуміло.
Львівська міська влада, на жаль, не здатна налагодити діалог з навколишніми громадами, запропонувати співпрацю, інтеграцію із певним збереженням самоврядності. При чинній міській адміністрації Львова це не є можливим, адже довіри до неї в громадах немає. А уявіть, що ця довіра існує – виграли б усі!
Необхідно займати державницьку позицію!
Акцентую ще раз – Львів повинен бути великим. Економічна та адміністративна інтеграція повинна сягати далеко за межі діючої кільцевої дороги Львова.
Інтереси малих громад мають бути дотримані! А історичні рішення прийматись – без примусу .
