І кандидатська діяльність на цьому поприщі виявляється напрочуд вдалою. Сенсаційний компромат на конкурента нещадно чавить його рейтинг. Тобто анти-агітація стає куди дієвішою, аніж просто агітація. А компромату не бракує. При чому на жодного з кандидатів.
Спробуйте назвати бодай одного із незаплямованою репутацією. Як, у списку 41 кандидат і жодного «чистого»? Що ж, передвиборчі перегони працюють саме так. Однак поливання брудом настільки захопило політиків, що вони геть забули одну просту річ: розчарований та розгублений виборець може просто відмовитися грати у таку складну гру. Виборець може відмовитися розплутувати павутиння складних політичних інтриг, обирати «кращого з-поміж гірших».
І це, на жаль, не тільки утопічне припущення. За даними соціологічного опитування Міжнародного республіканського інституту, лише третина респондентів у віці від 18 до 35 років планують взяти участь у виборах-2019.
Цей показник не просто вражаючий. Він жахливий. Бо ж молодь – це ті, хто вистояв у 2013 – ті, хто не пошкодував ані здоров’я, ані репутації, аби довести своє право жити у сильній і вільній державі. І на долю цієї самої держави їм стало раптово так байдуже? Молодь – це ті, хто ухвалюватиме важливі рішення вже завтра і ті, чия думка має значення вже сьогодні.
То хіба вони можуть залишатися осторонь?!
