«То бабці День народження?» – обов’язково уточнить кожен, хто дізнається про мої плани поїхати до батьків на Бабин вечір.
Тут нічому дивуватися. Це свято відзначають тільки у найзахіднішому регіоні України. Тому що межує одразу з чотирма європейськими країнами. Тому що його чудернацьким діалектизмам вам не раз доводилось дивуватися.
У цей день, 18 січня, християни східного обряду святкують Надвечір’я Богоявлення – або Другий Святий вечір по-народному. А от Бабин вечір зберігся у закарпатських звичаях іще з язичницьких часів. Бабин – бо того дня збиралися жінки і дівчата, мали поворожити та баяти (примовляти) на «файного газду», здоров’я у родині, злагоду.
Бабин вечір також називають Керечуном. Назва походить від виду однойменного хліба. Приготування його розпочинається ще на Святвечір. 6 січня господиня виганяє всіх з хати і випікає керечун (карачун). Це хлібина круглої форми, у яку встромляють запалену свічку і тоді сідають вечеряти. Після Святвечора керечун не чіпають аж до 18 січня. На Бабин вечір керечун стає головною стравою.
Так само як традиції святкування, відрізняються і традиції приготування куті в різних регіонах України. Однак тільки на Закарпатті… куті може не бути взагалі. Тут її заміщають бобальки – такий собі аналог вищезгаданої страви і … пампухів. Бобальки – це запечені кульки з борошна, що смакують із медово-маковою підливкою.
Ось таке багате і колоритне українське звичаєве тло! І то навіть не крапля в морі із всього розмаїття національних традицій! Тож хіба не у наших відмінностях сила українців?
