Людмила Калабуха: “Не було б щастя, та нещастя допомогло!”

Ми вели переговори 3 місяці про проживання в їхньому домі, а нам відмовили у даху над головою, навіть не попередивши, тому що хтось в останню мить запропонував більше грошей!

У розпачі серед ночі з дитиною та валізами ми збиралися заночувати прямо на пляжі біля моря.

Раптом до нас підішли незнайомі люди – грузинська родина з 3 маленькими дітьми, які приїхали на відпочинок з Тбілісі.

– Це сором для Грузії і грузин, які на весь славляться своєю гостинністю! Ви ж всім про це розкажете і більше до нас не приїдете! – так вони відреагували на нашу історію. – Знаєте що? У нас в Тбілісі квартира, а ми на відпочинку будемо ще 3 тижні, візьміть ключі і живіть у нас! А на вокзалі вас зустріне водій з машиною і відвезе до нас додому, тільки ні в якому разі не пропонуйте йому гроші і нам також – ви нас образите!

Тут точно: не було би щастя, та нещастя допомогло: на всю відпустку ми стали володарями прекрасної квартири в центрі Тбілісі!

Нам детально розказали, де знаходиться праска, де фен, де пульт від кондиціонера, і нашим господарям навіть в голову не прийшло давати нам вказівки не рухати великі золоті ланцюги із хрестами чи гроші, які у скриньці лежали на столі у вітальні.

Життя нас вчить.

Віра в людей, гостинність, щирість, бажання допомогти – урок, засвоєний в Грузії. Так і живу на повні груди, і жодного разу про це ще не пожаліла!

І хоча за плечима в мене 44 країни і тільки впродовж цього року я відвідала Марокко, Японію та Ізраїль, розказати захотілося саме про Грузію.