Сьогодні в українському суспільстві багато говорять про мобілізацію. Часто можна почути думку, що вона надто жорстка, що потрібно шукати якісь нові підходи або пом’якшувати правила. Я вважаю навпаки: мобілізація має залишатися такою, як зараз, а в окремих аспектах бути ще більш послідовною та жорсткою.
Головна проблема полягає не в самій системі мобілізації. Головна проблема полягає у відсутності ефективної системи покарання для тих, хто ухиляється від служби, а також для тих, хто самовільно залишає військову частину. Поки покарання не є невідворотним, дисципліна не працюватиме так, як повинна працювати під час великої війни.
Сьогодні найкраща частина української нації перебуває у Силах оборони. Саме ці люди є найважливішими для держави. Тому вся країна повинна бути пристосована насамперед до потреб тих, хто воює. Якщо підрозділи потребують поповнення особовим складом, то держава має забезпечити це поповнення.
Те саме стосується і Збройних сил. Масова армія не може функціонувати лише на ентузіазмі чи добровільності. Вона повинна триматися на дисципліні. А дисципліна неможлива без відповідальності за невиконання наказів. Маленький добровольчий загін може існувати на особистому авторитеті командирів, але коли йдеться про сотні тисяч військовослужбовців, потрібні інші механізми управління.
Водночас система відповідальності має бути справедливою. Вона повинна починатися не з рядового солдата, а з командирів усіх рівнів. Солдат має бачити, що за неналежне виконання обов’язків відповідають генерали, полковники та офіцери. Лише тоді він сприйматиме вимоги до себе як справедливі.
Окремо потрібно говорити про фінансове забезпечення військових. Я переконаний, що держава повинна значно збільшити виплати військовослужбовцям. Для цього необхідно переглянути пріоритети бюджетних витрат.
Сьогодні в місцевих бюджетах перебувають величезні кошти, які часто витрачаються на другорядні речі. Поки триває повномасштабна війна, будь-які витрати на благоустрій, декоративні проєкти чи інші не першочергові потреби мають відійти на другий план. Усі можливі ресурси повинні працювати на оборону країни та підтримку тих, хто захищає Україну зі зброєю в руках.
Багато хто говорить про реформу армії. На мою думку, такі зміни потрібно було проводити ще багато років тому. Але навіть якщо ми запізнилися, це не означає, що їх не потрібно робити зараз.
Є проста закономірність: як живе країна, так вона і воює. Якщо в тилу панує безлад, то цей безлад неминуче потрапляє і в армію. Ми часто любимо критикувати ворога за його проблеми, але повинні чесно дивитися й на власні недоліки. Більше порядку в державі означає більше порядку в армії.
Ще одна популярна тема – демобілізація та чіткі терміни служби. Я не вірю в можливість реалізації таких рішень під час повномасштабної війни. Досвідчених бійців неможливо просто замінити новобранцями. Для цього потрібно спочатку мобілізувати значну кількість людей, навчити їх, дати їм бойовий досвід і лише після цього говорити про масштабну заміну особового складу.
Історія великих воєн показує, що подібних прикладів фактично не існує. Армія, яка веде важку війну, змушена спиратися на досвідчених військових. Саме тому я скептично ставлюся до обіцянок швидких рішень у цьому питанні.
Звичайно, військові потребують відпочинку. Вони перевтомлені. Вони несуть на собі колосальне навантаження вже багато років. І держава повинна забезпечувати ротації, відпустки та можливості для відновлення. Але це не тотожне масовому звільненню зі служби під час війни.
Також я переконаний, що під час повномасштабної війни влада повинна бути готовою ухвалювати непопулярні рішення. Війна не залишає простору для політичного популізму. Державне керівництво має виходити насамперед із потреб оборони країни.
Що ж до мобілізації, то я не бачу необхідності ламати систему, яка сьогодні хоча б частково виконує своє завдання. Будь-які масштабні експерименти можуть мати небезпечні наслідки. Якщо механізм працює, його потрібно вдосконалювати, а не руйнувати.
На мою думку, Україні потрібна більш послідовна мобілізаційна політика, більше повноважень для органів, які займаються комплектуванням війська, та ефективна система невідворотної відповідальності для тих, хто намагається ухилятися від свого обов’язку перед державою.
