Наталка Добрянська: “Не чекаю…” | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
Наталка Добрянська: “Не чекаю…”
24 Квітня, 15:42

Наталка Добрянська: “Не чекаю…”

Скільки себе пам’ятаю, завжди чогось чекала. Кращого дня. Кращого моменту для початку чогось важливого. Слушної нагоди поговорити. Коли буде зручно комусь. Щоб не образити. Чекала, коли покращиться настрій. Коли близькі почнуть розуміти. Коли хтось допоможе. Буде сприймати мене такою, яка є. Чекала…

Дочекалася… В одну мить усе змінилося. Ні, я таки не дочекалася. Я перестала чекати. Зрозуміла, що кожен день по своєму прекрасний. Навіть найгірший. Бо цей найгірший день навчив мене сміливості, витримки, рішучості. Навчив приймати рішення. Швидко, без зайвих сентиментів. Такі дні давали досвід. Той, якого ніколи не знайдеш, поки чекаєш.

Моменти… Вони є завжди. Просто тоді, коли чекала, я їх вперто не хотіла помічати. Тепер я розумію, що найкращий момент, щоб почати щось нове – тут і зараз. Не завтра, не через тиждень. Вже і негайно. Бо завтра буде інший, не менш цікавий момент. А сьогодні – варто скористатися тим, що є.

Поговорити… Відкладання розмови на потім, коли буде нагода, зручний день, відповідна атмосфера. Відкладання найчастіше ще більше ускладнювало ситуацію. Коли перестала чекати, стало легше шукати нагоду. Вже, зараз, бо є потреба. Бо актуально. Бо говорити треба. Переконана, що будь-яку ситуацію, навіть найбільш проблемну, можна проговорити. Тут і тепер. Бо це якраз і є найбільша нагода поговорити.

Зручно для когось… Більше не шукаю зручності для когось. Навчилася робити зручно для себе. Ні, не йду напролом. Просто роблю так, щоб зручно було насамперед мені. Бо хто ще подбає про мою зручність, як не я сама.

Настрій… Непередбачуваний. Сьогодні – сумно. Завтра – неймовірно весело. Перестала чекати, коли покращиться. Покращую його сама. Бо життя прекрасне і дивовижне.

Розуміння… Висока ймовірність, що ті, хто на вашу думку, мали би вас колись зрозуміти, не зрозуміють. Ні сьогодні, ні завтра, ні через рік. Я перестала чекати розуміння. Продовжувала жити звичним життям. Бо зрозуміла сама себе. Чого хочу і в який спосіб планую отримати бажане. Перестала чекати і досягла внутрішнього спокою.

Допомога… Часом така бажана і необхідна. Перестала чекати. Там, де могла справитися сама – робила. Там, де було не до снаги – просила допомоги. Не чекала, коли хтось змилується і люб’язно допоможе. А просила. Нічого страшного не сталося. Корона залишилася на місці. Зате прийшло розуміння і усвідомлення командного духу. Тепер не чекаю. Але впевнена, що відгукнуться.

Така як є… Незручна. Жорстка. Вимоглива. Вперта. Свободолюбива. Зі мною складно. Тому й не чекаю. Але вірю, що ті, хто оточують, навчаться сприймати саме такою.

Ви ще досі чекаєте? Не чекайте – дійте! Бо хто, як не ви? Бо коли, якщо не зараз?

 

  • 0
  • 501
Схожі публікації