Перші почуття. Перше серйозне кохання. Фінал для багатьох прогнозований. Але ж ні. Одна зустріч змінює звичний ритм життя.
Одна розмова. Випадкова. З категорії фантастики. Навіть через багато років не перестаєш дивуватися, чому ти стала свідком цієї розмови. Вона ж була не для тебе. Але про тебе.
Лист. Також випадковий. Заставляє задуматись. Зважити. Проаналізувати. Забути, зрештою. Та не забувається.
Фотокартка. Якось вона опиняється у твоїй пошті. Вона тебе вже й не дуже дивує. Ти просто дивишся. Складаєш. Розмову. Лист. Фото. Пазл майже склався…
СМС. Випадкове. Тобі досі смішно від того, як воно прийшло. Але пізно. Ти побачила. Пазл…
Розмова… Гірка. З присмаком полину. Довга. Пазл складено.
Ще одна розмова. Випадкова. З тих, які піднімають з дна.
Лист. Він дарує тобі надію. Нарешті ти знаходиш себе. Бо вже зневірилася.
СМС. Смішне таке. Дивне. Схоже на дитячу забавку. Але життя вимальовується кольоровими барвами. З категорії тих, які хочеться читати щодня.
Людина. Люди. Ті, які при інших обставинах, залишилися б незнайомими. Якби не випадок. Вони, ці люди, з якими ти знайома день-два, раптом стають чудовою частинкою твого життя. І дарма, що ці люди далеко. Вони в тебе є. І з ними круговерть розмов-листів-смс-фоток. З категорії тих, які окрилюють.
Випадок? Можливо. А, може, чиясь вища воля не дати впасти?