Чим ближче до Різдва, тим все частіше лунатимуть заклики «Геть від москви! Давайте святкувати Різдво з усім світом 25 грудня».
Зауважу, що я перша ЗА перехід на новий календар у церковному житті. Але при одній умові – новий календар має бути спільним для УГКЦ і ПЦУ.
Відкрию вам таємницю: нових календарів є 2 – григоріанський, яким користується католицька церква, і новоюліанський, яким користуються православні церкви. В чому різниця? А в тому, що найважливіше свято – Воскресіння Христове – вони святкують по-різному.
Тобто, православні спільно з католиками святкують Різдво (25 грудня), Михаїла (8 листопада), Миколая (6 грудня), Водохреща (6 січня), Покрови (1 жовтня) і всі інші нерухомі свята.
Але Пасху і всі рухомі свята, як-от Вербна неділя, Вознесіння, Зелені свята, Великий Піст, вони обчислюють за старим календарем.
Що на практиці це означає для нас, українців? А те, що можлива ситуація, коли УГКЦ переходить на новий григоріанський календар, як і весь католицький світ, а ПЦУ – на новоюліанський, як більшість православних.
Тоді може бути так, що у Мшанці ми вже святитимемо паски, а у Грозьовій ще 5 тижнів поститимуться. А як бути тим громадам, які служать поперемінно в одній церкві? Зранку знімати плащаницю, замінювати все облачення у церкві на світле, служити святкову Літургію, а опісля – знов виставляти плащаницю і замінювати все облачення на посне? А як з весіллями і забавами? Православні не приходитимуть до сусідів на святкові гостини? Чи приходитимуть, але ніц не попробують, бо в них ще піст?
Який тоді вихід? Їх може бути декілька.
Ситуація 1. Патріарх УГКЦ Святослав приходить до Митрополита ПЦУ Епіфанія і каже: «Слухай, друже, щоб ми й надалі все святкували спільно, наша церква може перейти на Новоюліанський календар. Хоч ми є частиною Католицької спільноти, однак не будемо спільно з Папою Римським святкувати Великдень, зате святкуватимемо спільно з вами». Відбудеться «перша ломка» в усталеному богослужбовому житті церкви. Але зрештою здоровий глузд візьме гору і православні, живучи за новим календарем, і Пасху будуть обчислювати теж за ним. Тоді українців очікує «друга ломка» усталеного богослужбового життя.
Ситуація 2. Щоб не травмувати двічі наш народ, Митрополит ПЦУ Епіфаній приходить до Патріарха Константинопольського Варфоломія і каже: «Ваше Блаженство! Для мене найважливіше – інтереси українців, і для того, щоб вони разом з братами-католиками жили за спільним календарем, я вирішив перейти на григоріанський календар».
А доки у нас між УГКЦ та ПЦУ не буде прописаний механізм переходу на СПІЛЬНИЙ новий календар, треба не вимагати, а молитися у цьому намірі, готувати себе і всіх близьких, особливо старших, до того, що цей перехід потрібен і зрештою відбудеться, та ставити на порядок денний питання «екуменічних календарних комісій», а не «Різдва 25 грудня».
P.S. Ледь не забула про аргумент «Геть від москви». Моя позиція проста: якщо вони святкують щось-там у певні дати, мене це абсолютно не цікавить. Якщо якість їхні свята співпадають із нашими – це їхні проблеми.
Для мене «Геть від москви» – це не стати такими як вони: самозакоханими самовпевненими наглими хамами, які забезпечують інтереси своєї держави ціною інших, церква яких самоусунулася від моральної оцінки будь-яких війн, розв’язаних їхнім царьком, а головний храм, названий в народі «храмом-кольору-хакі», більше нагадує капище давньоримського бога війни Марса, а не Ісуса Христа.