Якщо ми віримо у Бога, то, значить, є і сатана. Якщо перший – це мир, світло, добро та любов, то другий – війна, ненависть, пітьма.
Той другий знайшов собі пристанок в кривавих болотах московії, оселився в пусті серця нещасних рабів, які увірували, що можуть підкорити світ.
Все почалося не у 2014, чи 2022, а ще у далекому 1169 році. Орки вилізли з печер, спалили Київ та почали вбивати. З тих пір орда робить постійні набіги, щоб наситити свої кровожерливі серця злом.
Сатана завиває від болю, коли бачить землі, де світло перемагає. Страшенно боїться, що співіснування добрих людей в близькості до рабів може витіснити його з сердець останніх.
Немає вини Порошенка чи Зеленського. Просто вони працюють президентами у час, коли нарід український остаточно визначився, кому належать його серце.
Після таких думок боляче спостерігати за політичними чварами та зведеннями порахунків.
Мабуть, все ж вартує спробувати бути єдиними.
А що як так: Зеленський та Порошенко перегортають сторінку, тиснуть одне одному руки і кажуть:
«У цей час ми разом», прихильники слідують прикладу і забувають ворожнечу. Зеленський вводить Порошенка, Ющенка, Кучму, Кравчука в РНБО. І світ отримує посил від України: «Ми, як і весь наш народ, єдині».
А як тільки загроза мине, “*ерячтеся” людям на потіху.
