Підтримати проект
регіональні новини
Написати нам
НЕпрості рішення: імперативний мандат або як відкликати депутатів?
27 Січня, 12:46

НЕпрості рішення: імперативний мандат або як відкликати депутатів?

    Час від часу, блукаючи в інформаційному просторі, ми звертаємо увагу на інформацію про необхідність змінювати, переобирати або ж відкликати депутатів. Тих, які в силу багатьох причин, часто через невиправдані сподівання виборців, а ще частіше – партійних босів, повинні пройти непросту процедуру позбавлення мандату довіри.

Відразу варто зазначити, що практика відкликання народних обранців різного рівня відповідальності в Україні є порівняно нова та не надто поширена.  А ще, вона потребує в першу чергу, належного доопрацювання на законодавчому рівні, а також повинна бути прийнята і закріпитися в суспільстві як одна з невід’ємних умов сталого демократичного розвитку.

Отож, спробуймо разом розібратися, що таке право імперативного мандату та як віднедавна ним почали користуватися в Україні.

Що це таке

Імперативний мандат  – це інститут політичної та правової відповідальності депутата за власну діяльність, перед виборцями й партією, та право відкликання депутата, при умові якщо він не виконує їхньої волі, або прямо порушує пункти своєї виборчої програми. Він протиставляється вільному депутатському мандату, який діє у багатьох країнах з розвинутою демократією та надає депутату широку свободу діяльності.

Історія появи імперативного мандату бере свій початок у Франції з XVIII ст, коли депутати Генеральних Штатів отримували обов’язкові до виконання інструкції та накази своїх виборців. Цим самим, роль депутата зводилась до вузьких кур’єрських функцій без права самостійно приймати окремі рішення. В часи становлення сучасних демократій, депутатський мандат отримав широкі представницькі функції, що у залежності від рівня правової свідомості та політичної культури суспільства характеризується різним рівнем свободи дій при голосуванні.

Як це працює

Хто ж має право ініціювати відкликання депутата місцевої ради? Відкликати місцевих депутатів можна не раніше ніж через рік з моменту набуття ними повноважень. Право вносити таку пропозицію мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а ще – громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.

Якщо ж депутата вирішила відкликати саме партія, від якої він раніше обирався, то відповідне рішення ухвалюється на зборах або конференції партійної організації не менше як двома третинами голосів від числа присутніх учасників зборів. Далі протокол конференції надсилається вищому керівному органу політичної партії для розгляду питання про відкликання даного депутата місцевої ради.

Повідомлення про внесення пропозиції про відкликання депутата місцевої ради передається у місцеву територіальну виборчу комісію. А вже після виконання усіх цих вимог наступає етап прийняття рішення стосовно даного обранця. Також, варто зазначити, що депутат має право звернутися до суду з метою захисту власних інтересів, хоча подібна «ініціатива» може розцінюватися як спроба затягнути процес та продовжити власне депутатство незважаючи на вище описані рішення.

При цьому в українському законодавстві немає конкретного роз’яснення про можливі правові наслідки, власне, для самих депутатів, яких збираються відкликати. Очевидно, що обранець та його політична сила нестимуть, в першу чергу, репутаційну й політичну відповідальність перед виборцями.

Хто наступний?

Після прийняття рішення про відкликання депутатів, які обирались у багатомандатному окрузі у відповідній місцевій раді, їх заміщення відбувається через залучення наступних за черговістю кандидатів у депутати згідно списку від місцевої організації партії, у відповідності до внутрішньопартійного рейтингу. У випадках, якщо ж депутата було обрано в одномандатному окрузі, проводяться проміжні вибори або позачергові вибори, так само як і для переобрання сільського/селищного голови.

Не все так однозначно

Першим кроком до впровадження права імперативного представницького мандату в Україні був перехід до пропорційної виборчої системи в 2006-му році. Відповідно до 81-ї статті Конституції України кожен народний депутат, якого обрано за виборчим списком відповідної політичної партії, зобов’язаний увійти до парламентської фракції, що сформована цією політичною силою, або ж його повноваження будуть припинені достроково. Ця норма була запроваджена з метою запобігання існуючій негативній практиці «перебігання» депутатів в різні політичні табори та союзи. Бо до цього часу, українські парламентарії мали право самостійно обирати фракцію та змінювати власну приналежність до фракцій та об’єднань необмежену кількість разів.

Тому позитивною стороною імперативного мандату є запровадження механізму правової, а не тільки політичної відповідальності народного обранця. Проте, з іншої точки зору, він суперечить принципу народного представництва, коли депутат є представником усього народу й вільно висловлює його інтереси – це створює загрозу його повному підпорядкуванню партійному керівництву, чиї інтереси в даному випадку становлять безумовний пріоритет.

Як це працює закордоном

В розвинутих демократичних країнах, імперативний мандат успішно функціонує у федеральних державах на рівні місцевого самоврядування. Це окремі штати США, верхня палата ФРН, окремі кантони Швейцарії та в Португалії.

Сучасна європейська практика досі не передбачає чіткої юридичної відповідальності за зміну депутатом своєї приналежності до парламентської фракції. Тут більше йдеться про моральну складову відповідальності, яка згодом може стати серйозним тягарем для політика та перешкодою перед наступними виборами. Зважаючи на це, багато хто з європейських дослідників висловлюються саме за доцільність обмеження вільного мандату жорсткими рамками партійної приналежності. Оскільки більшість з депутатів обираються саме як висуванці тих чи інших політичних партій, а не як індивідуальні кандидати.

Які є загрози і труднощі

Запровадження інституту імперативного мандату складно розуміється в контексті прогресивної демократичної практики. Хоча, механізм відкликання депутатів є відносно новим в законодавстві України та може позитивним чином повпливати на процес структурування українського парламентаризму.

Очевидно, що процедура відкликання депутатів, попри свої значні переваги, є достатньо складною і містить деякі неточності. Можна припустити, що вона може використовуватись окремими впливовими особами в особистих, політичних мотивах, та у боротьбі з конкурентами. Зокрема, у різних регіонах України можуть проявитися подібні ініціативи з відкликанням депутатів, особливо в тих виборчих округах, де перемога була не надто переконлива та де існують глибокі конфлікти між політичними силами або місцевими політичними кланами.

Проте, незважаючи на різні мотиви, подібну ініціативу буде складно пояснити громадськості. І лише з досвіду перших практик застосування цієї норми не можна повністю стверджувати про її ефективність та доцільність. Так чи інакше, право відкликати депутатів через імперативний мандат – це тимчасове рішення, який має бути досконало відпрацьоване або замінене на вільний мандат з поступовим формуванням збалансованої системи та власних політичних традицій в Україні.

  • 0
  • 1689
Схожі публікації