Низька самооцінка завжди тягне за собою особливу увагу до іншого. До того, що він думає, відчуває, робить. Коли ви можете розповісти про характер іншого більше, ніж про свій. Коли подбати про інше вам легше, ніж про себе. Коли чужа оцінка вам важливіша за своє самовідчуття. Коли свій емоційний дискомфорт ви списуєте на поведінку іншої людини. А чужі таланти вам цінніші за власні. Загалом, коли інший цікавіший вам, ніж ви собі самі.
Люди з такою самооцінкою соромляться дати собі увагу безпосередньо (тоді як я – взагалі мій головний обов’язок), доводиться отримувати цю увагу через іншого. Турбота в першу чергу про інше завжди йде пліч-о-пліч з надією, що той її високо оцінить. Тому що низька самооцінка потребує стабілізації.
Але тільки замість того, щоб зміцнювати її постійною турботою та формуванням комфортного емоційного ґрунту навколо, ви ще щільніше прив’язується до інших. Виходить замкнене коло – навіть якщо ви отримуєте бажану турботу, чужі вкладення ставлять вас у залежність від іншого, що ще більше занижує вашу цінність як окрему незалежну одиницю. А ви йдете до іншого за новою порцією уваги. І це:
- Тягнеться з дитинства. Дитина звикла придивлятися до батьків вона дізнається про них набагато раніше і краще, ніж по самого себе, тому що від їх вчинків залежить її життя, отже треба їх впізнавати, їм догоджати, щоб вони натомість принесли йому любов, схвалення та цукерки. Концентруватись на іншому звично. А ось базовий інтерес до себе (особливо якщо у батьків не було такого до дитини, як до особистості) треба ще ростити.
- Простіше. По-справжньому дізнатися про іншого неможливо. Для цього треба бути ним. І ось оскільки інший невідомий – його можна заповнити будь-якими фантазіями, приписати йому будь-які мотивації, почуття та помисли, про які він сам не здогадується. І все легко в нього поміститься – адже фантазії немає меж і будь-які комплекси та конфлікти можна так ефективно списувати на його поведінку (наприклад: він не дзвонить, тому що з вами щось не так, а не тому, що він просто вам не підходить чи не здатний на близькість).
Єдина зцілююча сила для вашої самооцінки – це ваша власна увага до самого себе. І ні, це не про те, щоб заповнити себе якомога більшою кількістю задоволень і не про те, як відірвати шмат побільше. Це про те, щоб усвідомлювати, де мої потреби і як я можу собі допомогти. В чому моя сила і що я можу давати в стосунках. І що я хочу отримувати. І як я про це можу сказати.
