Історія з 1996, коли мені було п’ять. Якось ми – я і мама, поверталися від недільних гостин у бабусі. Їхали тролейбусом з Ряшівської до парку Франка, власне, ми і жили біля парку – зупинка Устияновича, звідти нам було йти 5 хвилин додому.
Пам’ятаю як зараз, мама ще в тролейбусі побачила ту жінку! На вулиці було так похмуро, швидше за все – глибока осінь…
Жінка, схилившись над контейнером, надибала якусь верену картоплю, хоча на вигляд, воно більше нагадувало домашній сир, проте вона жадібно поїдала ті рештки зі смітника! Мама підбігла до неї і зі здивованим тоном каже:
