Повномасштабне вторгнення 24 лютого спричинило для України чимало горя й складних та часто критичних ситуацій для пересічних громадян. Це і поруйновані міста, тисячі загиблих людей, мільйони вимушених переселенців, більшість з яких досі шукають прихистку або в безпечних регіонах України чи за кордоном. Навіть ті, хто прямо не зіткнулись з війною, відчули серйозний стрес, який доведеться ще довго долати. Так само і економіка держави вимушено переорієнтувалась на забезпечення армії та максимальну підтримку військових.
Очевидно, що за умов цих тяжких обставин, не може йти мови про жодні реформи, але все ж таки вони повинні відбуватися. В умовах воєнного стану Верховна Рада приймає ряд важливих законодавчих змін, спрямованих на покращення соціальних послуг, забезпечення доступності більшого спектру медичних препаратів й захист населення. Продовжує реформування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування та функціонування виконавчих структур.
Зрозуміло, що більшість запланованих раніше інновацій відбуваються всупереч війні та впроваджуються не так швидко. І хоча в загальному плані процес реформ суттєво сповільнився, порівняно з попередніми роками, але уряд все одно продовжує працювати з перспективою на майбутнє.
Як показує досвід інших країн, структурні реформи мають більше шансів на успіх, якщо проводити їх швидко. Якщо ж наполягати на виваженому та поступовому реформуванні, то зміни можуть і не відбутися – адже наростає ефект соціальної втоми навіть від необхідних змін. Зростає організований опір опонентів змін та знижується єдність в поглядах на невідкладність реформ у владному середовищі.
Чи можливе згортання реформ під приводом війни? Однозначної відповіді на це питання немає. З одного боку, протягом парламентського року за період 2021-2022 рр ухвалено досить багато важливих законів. Серед яких нові повноваження для громад в рамках реформи децентралізації, набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС, ліберальна реформа трудового законодавства, можливість для бізнесу під час війни перейти на єдиний податок за ставкою 2% доходу замість сплати податку на прибуток та ПДВ.
Триває активна робота з напрацювання пропозицій щодо відновлення України та місцевого самоврядування після війни. Верховна Рада України вже ухвалила закон, який визначає основні засади відновлення та розвитку громад і регіонів, розширює можливості органів місцевого самоврядування, дозволяючи їм ефективніше використовувати власні кошти.
Поряд з цим, навіть поверхневий огляд свідчить про те, що ще один рік реформ мав не тільки досягнення, але й суттєві поразки. Мова йде про провал роботи Бюро економічної безпеки України, зокрема комплексна реформа податкових органів та митниці відбувається дуже невпевнено та повільно.
Обов’язкові касові апарати для платників єдиного податку, повернення політики перевірок та адміністративного тиску, слабкі результати податкової амністії, незапроваджений досі податок на виведений капітал — означають певний відкат реформ за окремими напрямками, а саме, інституційна реформа податкових органів та митниці, створення єдиного аналітичного правоохоронного органу з комплексної протидії економічним та фінансовим злочинам, а також збереження спрощеної системи оподаткування для розвитку малого бізнесу та фіскалізація виключно для ризикових категорій платників. Всі вони зараз знаходяться на межі занепаду й поступового забуття.
Так само, “нульовий” результат показують такі напрями як підвищення експертності під час аналізу регуляторного впливу нормативних актів та забезпечення максимальної участі зацікавлених сторін на етапі їх формування, реформа процедури адміністративного оскарження, пенсійна реформа — перехід від солідаристської до багаторівневої накопичувальної пенсійної системи та демонополізація в сфері енергоринків.
За час ведення війни у суспільства з’явились нові виклики та численні проблеми, тож ключові пріоритети реформ також мають бути оновлені. В першу чергу в оновлених пріоритетах мають бути швидке відновлення економіки, поява прозорих механізмів відшкодування збитків від війни, в тому числі через страхування воєнних ризиків. Це також і створення прозорого механізму для розподілу міжнародної допомоги, відмова уряду від значного податкового і адміністративно тиску на бізнес, ну і зрештою — судова реформа як наріжний камінь ефективного розвитку. Ще одним надважливим завданням повинно стати перезавантаження Бюро економічної безпеки та значне пожвавлення реформ митниці й податкової служби.
Таким чином, російська агресія маючи на меті послабити Україну, запобігти будь-яким її успіхам, залишити в ізоляції й утримати під своїм контролем, сповільнила динаміку реформування до критичного рівня. Попри те, що всім нам варто очікувати тривалої боротьби, перемога у цій війні виключно військовими методами не видається можливою. І дуже часто реформи гальмуються та не відбуваються через брак лідерства та політичної волі.
Україна потребує реформ, щоб стати сильнішою, зберігаючи достатньо можливостей для інновацій та суспільного діалогу.
