– Тут магічне місце, де загадані бажання завжди збуваються – промовив шаман. Тільки не для себе. Людина часто сама не знає, що їй дійсно треба. А для когось. Тільки тоді душа Всесвіту вас почує та почне його втілювати і допомагати тим, за кого ви просите.
Для когось?
Не для себе?
Як так?
Всі ж пишуть, щоб бажання збулося, загадувати треба саме для себе!
І тоді в темряві, під гарчання розпечених вулканічних каменів, серед клубів густої пари у глинобитній індіанській бані я прошепотіла:
– Бажаю всім добрим і працьовитим людям удачі, підтримки і допомоги. Хочу, щоб вони завжди вірити в себе, в свою справу і їхні плани завжди втілюватися в життя!
Сьогодні телефон підкинув мені фото з Мексики.
Піраміди, водоспади, кактуси, піратські фортеці, океан.
Мені ніби оновили програмне забезпечення.
Я міцно заплющила очі і знову опинилася під зоряним небом посеред мексиканських джунглів.
Трубила в кожну зі сторін світу у великі морські мушлі, торкалася руками до матері-землі, просила вибачення за все погане, що ми їй завдаємо, щоб зайти до її черева – в «дім палаючих каменів», давньоіндіанську баню темаскаль.
Місце, де збуваються всі загадані бажання.
Але тільки для когось.
Не для себе!
І винесла з Мексики такий урок:
коли світ навколо руйнується, земля тікає з-під ніг, і, здається, що все проти мене, я загадую бажання.
Але не для себе.
Для тих, хто потребує зараз допомоги більше, ніж я.⠀
І все стає добре.
Все буде добре.
Я знаю.
Я загадала.
Для всіх вас.
