регіональні новини
Написати нам
Сергій Чепара: «Шкільна освіта в Україні – зубріння чи розвиток дитини?»
28 Квітня, 16:54

Сергій Чепара: «Шкільна освіта в Україні – зубріння чи розвиток дитини?»

З того часу, як я закінчив школу, вже пройшло немало літ – а саме 17. Час від часу я повертаюся думками до рідної школи і трішки сумую за нею. Школа насправді дала мені багато – сильну основу для університету і життя.

І все ж, наша середня школа великою мірою залишається радянською. Великий наголос робиться не на вмінні думати, а на запам’ятовуванні і знанні. Наведу приклад. Коли я вчився у 9-му класі, у нас була економічна і соціальна географія України. Досі добре пам’ятаю і вигляд підручника, і самого вчителя. Ми вивчали економічні райони України. Пригадую, всього їх 9, і ми брали по району на урок. Отже, коли ми проходили якийсь там район, вчитель викликав по черзі учнів і питав їх — що за район, скільки людей там живе, яка площа, що виробляють, з якими районами пов’язаний економічно. Одного разу викликали мене, але до уроку я тоді вдома не підготувався. Миттєво прочитавши про площу і населення, я вийшов до дошки і сказав “Площа цього економічного району…”. Вчитель перебив мене, сказавши “Не цього, а …” і сам назвав назву району. Я швидко повторив назву (бо насправді я просто забув її) і назвав дві цифри — площу і населення, а іншу інформацію вже мав розповідати інший учень. Отже, ілюзія, що я вивчив урок, була створена негайно. Імітація навчання на дуже високому рівні була проведена.

Але уявімо собі, що я суперретельно вивчав ці райони. Уявімо, що досі все пам’ятаю. Яка користь? Вона нульова. По-перше, інформація вже давно застаріла. По-друге, дуже маленький відсоток людей у житті використовує економічну і соціальну географію України.

Неодноразово я чув жарти: “Ну і допомогла тобі ця алгебра в житті?”. Проте саме тут я займаю протилежну позицію — математику і фізику у школі викладали навіть дуже добре, і в цілому вона є корисною — розвиває мислення як ніщо інше. Натомість викладання гуманітарних дисциплін у школі, на мій погляд, дуже кепське. Ми вивчали географію роками — і що з того? Запам’ятовували те, що миттєво можна знайти у Вікіпедії.

Отож, які зміни я вніс би? Суттєво б скоротив географію у школі, а правознавство та історію переформатував. Можливо, я навіть би зробив якийсь один цикл —  географія у 5 класі, історія у 6-10, право у 11-му. Всі ці предмети подібні та доповнюють один одного, і повинні розглядатися як ланки одного ланцюга. Можливо, географію взагалі не варто вчити окремо, а об’єднати з історією та/або економікою. Дітям у школі треба більше знайомитися з конституцією України. Її треба не зубарити, а вивчати, обговорюючи. Треба говорити з дітьми про верховенство права, права і свободи, різні моделі управління. Українцям треба більше знати, як працює право у США. Чому буває національна поліція і муніципальна. Для цього підійдуть різні методи. Я навіть би включав дітям на уроках уривки якогось американського серіалу, як-от The good wife, де багато уваги приділено судам і судовим процесам у США. Потім з дітьми треба обговорювати — як веде себе підсудний, адвокат, офіцер поліції, прокурор, суддя і чому так. Діти мають знати, як працює право у Західній Європі, чим політична система Німеччини відрізняється від системи Франції. Яким шляхом після розпаду СРСР пішли Латвія, Литва, Естонія. Як мирно розійшлися Чехія і Словаччина.

Але не тільки. Діти мають вміти жити. Вони мають знати, як подорожувати — і Україною, і світом. Вони мають знати про паспорт, про Європу, про хостели, про черги на кордоні, про декларації. І тут (увага!) я пропоную не забити їхню голову купою інформації, а саме творчо заохотити дітей до пізнання світу. Вчитель історії має розповідати історію Стародавніх Греції та Риму, акцентуючи на тому, що саме світу дали ці країни. Говорити про республіку і монархію. Говорячи про Наполеона, треба говорити про його ідеї, чому він прийшов до влади, чи став просто імператором, замінивши Людовіка, чи дійсно змінив систему. Чому Австрія, Росія та Велика Британія так ненавиділи наполеонівську Францію? Яку загрозу несла їм ця п’ятикутна країна?

Логіка та філософія — ще один предмет, який нам конче необхідний. Критичного мислення бракує багатьом, але саме вміння мислити, а не навиків постійного скептицизму та невір’я. Економіка в школі не виконує жодних завдань. Діти мають знати основи, але говорити з ними треба про прості банальні речі — що таке бюджет, податки, гроші, як стати підприємцем, як платити податки, хто може тебе перевірити, як та коли. Чому “Нова пошта” успішна, “Укрпошта” – це жах, а “Ін-Тайм” збанкротував. Треба запрошувати “живих” підприємців, які розкажуть дітям, як вести бізнес у реаліях сьогодення. Країна, де живе і працює мільйони підприємців, – це успішна країна. Тому, навчивши дітей вже у 17 років мислити як підприємці, ми виграємо стратегічно. Уроки біології мають містити заняття з першої домедичної допомоги — як зупинити кров, накласти джґут і т.д. Водіння легкового автомобіля має бути частиною шкільної освіти, але батьки можуть письмово відмовитися, якщо захочуть. З купівлею водійського посвідчення треба покінчити. Релігієзнавство має бути частиною історії, а християнська етика — факультативом після 16.00. Її може викладати служитель церкви, оплачувати це може держава, але ходити туди мають ті, кому це цікаво.

Провівши низку цих та інших змін, Україна зможе стати повноцінною європейською країною. І не провівши — надовго залишиться відсталою пострадянською республікою з імітацією демократії.

  • 0
  • 416
Схожі публікації