Сергій Чепара: “Вибори депутатів 2019, Славське. Як це було”

Цього року брав участь у виборах народних депутатів. Не лише голосував, а й був спостерігачем – у Славському. До речі, місцеві досі сперечаються – Славське чи Славсько. Місцеві кажуть “о”, але історики кажуть, що радянська влада невдало скопіювала польські чи німецькі топоніми, тому записали “е”. Тому офіційно Славське, але народна назва Славсько.

Отже, я був спостерігачем. Це передбачає перебування 12 годин на дільниці – і потім ще кілька годин вночі, поки комісія рахує бюлетені і пише протоколи.

Майже всі (чи навіть всі) члени комісії одягнули вишиванки. Це було доволі гарно.

У Карпатських селах нерідко люди кличуть на урочисті події священника, щоб той промовив молитву. Славське не було винятком. Тут священик здійснив мінібогослужіння, звершив молитву, подарував образочки (які багато хто одразу і поцілували), запалив свічечки. Навіщо свічечки до молитви досі не збагну.

О 8.00 відкриваються двері і ми всі дружно співаємо гімн України. Я теж співав, хоча до цього робив це востаннє, можливо, 10-15 років тому.

Священик голосує першим.

“Ходіт сюди, отець Андрій” – каже одна членкиня ДВК і видає служителю церкви 2 бюлетні.

На 8.00 прийшло доволі багато людей. Взагалі приміщенням для голосування слугував народний дім, або “клуб”, як кажуть місцеві.

Урн було 4 великі і одна маленька переносна (для тих, хто голосує за місцем перебування).

Люди часто були здивовані, що бюлетенів 2. Деякі поняття не мали, хто всі ці 15 кандидатів по мажоритарному округу. Натомість деякі голосували навіть дуже впевнено.

Я з трьома членами ДВК відправився на голосування за місцем перебування (в народі – на дому). Сільська рада укладає договір з підприємством, яке возить 6-8 годин членів комісії по селі. Оскільки селище Славське доволі велике, то намотали немало кілометрів. Щоправда, я був лише у 10 людей. Інших 16 осіб члени ДВК відвідали без мене.

До речі, інколи виникала ситуація, що в хаті був лише виборець, що голосує і поруч нікого з друзів/родичів. Інколи цей виборець за станом здоров’я не міг поставити плюсик, але члени ДВК чи спостерігач не мають права це робити. Що ж робити? Як варіант, кликати водія машини.

Славське велике селище і багато хат розташовані високого в горах. Тому ми добряче спітніли, коли піднімалися.

Інколи старенькі люди живуть самі або з котиками-песиками. Інколи вони погано чують, тому доводилося голосно гукати та стукати у двері.

Природа у Славському просто фантастична. Нашій “бригаді” доводилось продиратися крізь хащі, щоб люди могли проголосувати вдома.

Після того, я повернувся “на базу”, тобто на дільницю.

Голосувати прийшли і пластуни. Вони мали відкріпні талони і тому отримали лише 1 “партнійний” бюлетень.

Всього на моїй дільниці видали 666 “партійних” бюлетнів і на 74 “мажоритарних” менше. Це означає, що на дільниці голосувало 74 “туристи” (гості села).

Інколи люди прискіпливо читали бюлетень, тому перебували у кабінці понад 3-5 хв. У приміщенні було прохолодно – градуси 22, а от надворі не менше 26.

До речі, було принаймні 2 спроби голосувати без паспорта. Не дали.

О 20.00 ми закрили двері і почалася робота – все треба було правильно запакувати і всі бюлетені порахувати.

На цьому фото голова і секретар ДВК. Головою була молода жінка, яка раніше не мала такого досвіду. Їй допомагали більш досвідчені члени ДВК. А взагалі, спостерігаючи за стосунками в комісії, ще раз переконався, що людські стосунки, це значно складніше, ніж квантова механіка.