«Кожному, хто має, – додасться, і він матиме над міру. А в того, хто не має, – візьмуть і те, що має» – підсумок сьогоднішньої притчі. Ще з дитинства я ніяк не могла її зрозуміти. Не розуміла, чому так? Ну, з першим і другим слугами все ясно: перший – найталановитіший, йому пан дав 5 талантів, і він ними дуже вдало орудував орудував – подвоїв свій статок; другий – менш здібний, але не менш працелюбний – отримавши від пана 2 таланти теж своїми оборудками зумів подвоїти статок.
А ось третій… В чому ж його провина? За що з ним так? Він же просто віддав пану його талант, який не використовував, а пан його обізвав «нікчемним» і наказав викинути «в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». Та ще й забрати від цього бідолаги той один-єдиний талант і віддати навіть не другому слузі, який мав 4, а першому – найбагатшому, що мав цілих 10, поглиблюючи ще більше майновий розрив між ними…
Але чим більше я досліджую нашу історію, тим більше розумію, яким прокляттям для нашого народу було поширення такого типу мислення, як в цього бідолаги. Прислухайтесь лиш, як він осуджує пана: – Ти жорстокий чоловік: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
Скільки в нашому народі такого було? «А він хоче на мені нажитися», «А що він – не такий господар, як я?». Право на прибуток чи заробіток визнається тільки за фізичною працею. Якщо людина заробляє не руками, але розумом, – це вже підозріло. Це – «несправедливо». Це – «нечистий» заробіток. Осуджений суспільством. Зрештою, тому в нас слабо була розвинена торгівля, не говорячи вже про банківську справу та інші подібні речі. Що ж, «кожному, хто має, – додасться, і він матиме над міру». Не заздрімо ближньому ані його статків, ані (що важливіше) Божої ласки йому і обдарувань. Бог не зобов’язаний бути «урівнювачем». Бог не зобов’язаний вводити марксистську систему, де всі рівні і всім все однакове дається.
І коли ми бачимо, що хтось десь «несправедливо» отримує більше, не рахуймо чужі гроші! Бо ніколи не будемо мати своїх.
Кожен раз, коли є спокуса осудити «о, він отримав забагато», спробуйте порахувати, а скільки ж видатків ця людина має покрити. Тоді й «статки» не такі вже й великі здаються. Але найкраще – просто порадіти за брата чи сестру в Христі. І зосередитися на тому, що Бог дає тобі у твоєму житті. Бо дає Він багато, а коли заздрість не засліплює і не оглушає нас, – дає понад міру.
По своїй справедливості.
Нерівній справедливості.
