Ті, хто ухиляється, підставляють тих, хто воює четвертий рік

Сьогодні багато говорять про реформу української армії. Хтось чекає швидких результатів, хтось переконаний, що достатньо ухвалити кілька рішень, і система запрацює зовсім по-новому. Але я переконаний, що починати потрібно з головного з людей.

Необхідно налаштовувати мобілізаційні процеси до війська. Це те, про що мало хто хоче говорити відкрито. Політики часто обходять цю тему стороною, тому що вона не додає популярності. Але реальність полягає в тому, що без людей жодна армія воювати не може.

Я бачу, що Міністерство оборони працює над цим питанням постійно. Йде пошук фінансово-економічних рішень, розглядаються нові підходи до контрактів, щоб люди, які служать у силах оборони, мали зовсім інший рівень грошового забезпечення.

Це важливо з однієї простої причини. Військовий повинен думати про виконання бойового завдання, а не про те, чи вистачить грошей на оренду квартири або як живе його родина. Для цього грошове забезпечення має відповідати реаліям часу та враховувати всі інфляційні процеси, які відбулися в державі.

Окремо хочу сказати про рекрутинг. Я максимально підтримую цей напрямок. Рекрутинг дає можливість людині прийти до війська усвідомлено та знайти своє місце відповідно до власних навичок.

От були ви механіком. Як ви думаєте, чи потрібні армії механіки? Безумовно потрібні. Вони потрібні в кожному підрозділі. Вони ремонтують техніку, повертають її до строю, забезпечують виконання бойових завдань. Так само потрібні інженери, електрики, програмісти, фінансисти, юристи, логісти.

Людина може пройти співбесіду до конкретного підрозділу, потрапити на конкретну посаду, пройти базову та спеціалізовану підготовку і працювати максимально ефективно для перемоги, використовуючи досвід, який вона принесла з цивільного життя.

Водночас ми повинні чесно говорити про відповідальність. Захист держави – це не лише право. Це обов’язок.

Ті, хто свідомо ухиляється від служби, мають розуміти, що цим самим вони перекладають навантаження на інших. На тих хлопців і дівчат, які воюють уже четвертий рік. На тих, хто пройшов найважчі бої. На тих, хто був поранений і зараз проходить реабілітацію.

Війна для кожного різна. Якщо запитати кожного військового про його особисту війну, то кожен розповість свою історію. Комусь довелося пройти весь шлях фронтового пекла. Хтось після першого бойового виходу потрапив під обстріл і досі відновлює здоров’я. Але всіх цих людей об’єднує одне, вони виконали свій обов’язок.

Саме тому для мене питання комплектування війська є ключовим. Якщо ми зможемо забезпечити стабільне надходження людей до сил оборони, ми зможемо утримувати стійку оборону, руйнувати наступальний потенціал противника і створювати передумови для повернення наших територій.

Це також впливає і на політико-дипломатичну площину. Тому що коли росія втрачає можливість наступати, а українські сили оборони навпаки нарощують свої спроможності, то рано чи пізно росіянам доведеться шукати шлях до завершення війни.

Попри всю російську пропаганду, економічна ситуація в росії далеко не така стабільна, як вони намагаються показати. Якщо війна завершиться зараз, виходити з наслідків цієї кризи вони будуть багато років. Якщо ж війна триватиме ще кілька років за нинішніх темпів виснаження російської економіки та одночасного посилення українських спроможностей, наслідки для них будуть ще серйознішими.

Про це прекрасно знають і самі російські економісти. Не випадково всередині російської системи вже давно існує конфлікт між економічним блоком і силовиками. Одні розуміють ціну цієї війни для майбутнього країни, інші продовжують наполягати на її продовженні.

Наше завдання – дотиснути. Але для цього потрібна комплектність українського війська.

Коли мене запитують про реформу армії, я завжди кажу: не потрібно очікувати дива за один день.

У Силах безпілотних систем постійно збирається та узагальнюється досвід підрозділів. Аналізуються проблемні питання, нові технології, тактики застосування. Ця інформація передається командуванню і використовується під час підготовки рішень.

Я переконаний, що думка військових враховується. Але потрібно розуміти, що врахувати абсолютно все неможливо. Існують обмеження фінансового ресурсу, кадрові обмеження, часові рамки та багато інших факторів.

Поясню це на простому прикладі.

Ремонт це тема, яка близька всім і кожному. Хоч раз у житті кожен із нас робив ремонт у квартирі, будинку чи хоча б у кімнаті.

Що ми робимо, коли починаємо ремонт? Шукаємо спеціалістів. Плиточника, штукатура, електрика. Читаємо відгуки, питаємо поради знайомих, намагаємося знайти найкращих майстрів.

І навіть після цього далеко не завжди залишаємося повністю задоволеними результатом.

А тепер задумайтеся.

Ми платимо власні гроші професіоналам, які все життя займаються своєю справою, і все одно часто маємо зауваження до результату.

Тепер перенесіть це на армію.

До 2014 року розвитком сектору безпеки та оборони фактично нехтували. Більше того, багато процесів свідомо руйнувалися проросійськими керівниками. Лише після початку війни країна почала усвідомлювати справжню ціну сильної армії.

А після 2022 року основу війська склали люди, які ще вчора були цивільними. Більшість із них ніколи не служила. Вони одночасно навчалися воювати, опановували нові спеціальності, ставали командирами та брали на себе відповідальність за інших.

І сьогодні ми говоримо цим людям: давайте одночасно воювати і проводити масштабну реформу армії.

Треба розуміти, що для реформи недостатньо мати бачення та гроші. Потрібні люди, які реалізують ці зміни. Потрібно підготувати виконавців на всіх рівнях. Потрібно навчити систему працювати по-новому.

Саме тому результат не може з’явитися завтра.

Корпусна система вже показує позитивні результати. Ми бачимо, що навіть люди, які не були спеціально підготовлені до таких змін, здатні успішно реалізовувати нові підходи. Але для повноцінної трансформації потрібен час.

Тому не варто впадати в ейфорію і думати, що достатньо оголосити реформу і наступного дня все стане ідеальним.

Для успіху потрібні люди, ресурси, досвід і час.

Ми фактично ремонтуємо державу в державі. Ба більше робимо це під час найбільшої війни в сучасній історії України.

Я переконаний, що ми пройдемо цей шлях. Українська армія обов’язково стане сильнішою, сучаснішою та ефективнішою. Але для цього потрібна спільна робота держави, війська і суспільства.

І головне – потрібні люди, які готові брати відповідальність за майбутнє своєї країни.