Ви вже точно чули про історичне рішення архиєрейського синоду УГКЦ про перехід на новий церковний календар! Нарешті Різдво Христове – 25 грудня, тоді, коли його приписують відзначати церковні канони та богослужбовий устав.
Але не тільки Різдво, але й усі інші «нерухомі» свята «посунуться» на 13 днів вперед:
- Різдво Богородиці (храмовий празник у Мшанці і Тур’є) – 8 вересня,
- Євстахія (храмовий празник у Стрілах) – 20 вересня,
- Покров (храмовий празник у Стрілках та богослужбовій каплиці у Головецькому) – 1 жовтня,
- Параскевії (храмовий празник у Топільниці та Верхньому Лужку) – 14 жовтня,
- Михаїла (храмовий празник у Плоскому та Гвіздці) – 8 листопада,
- Введення (храмовий празник на Бабиній) – 21 листопада,
- Собор Івана Хрестителя (храмовий празник у Головецькому) – 7 січня,
- Преображення (храмовий празник у Бусовиську та Вицьові) – 6 серпня.
А що ж там з «рухомими» святами? Вони – залишаються на місці. Тобто Великдень, а, відповідно, Вознесіння (храмовий празник у Дністрику та Недільній), Зіслання Св. Духа (храмовий празник у Галівці) та інші святкуються за старим календарем.
І тут виникає недорозуміння: то на який же новий календар ми перейшли – григоріанський чи новоюліанський? Скажу так:
- юридично – на григоріанський, з обмовкою, що Пасхалія (тобто Великдень і залежні від нього «рухомі» свята) обчислюється по-старому,
- а на практиці – це означає повне узгодження з новоюліанським (по крайній мірі до 2800 року).
Це – «Соломонове рішення», мудрий підхід, який «розрубує вузол» проблеми з переходом греко-католиків та православних на новий календар. Новий для кожної церкви свій, але з виконанням умови, що всі свята ми, українці, і за новим стилем святкуватимемо разом.
Тепер – черга за вірними і єпископатом ПЦУ, які завдяки цьому можуть спокійно оголосити про перехід на новоюліанський календар, святкування свят за яким повністю співпадатимуть з греко-католицькою версією григоріанського, а отже – жодних додаткових поділів в народі, «подвійних свят», «накладок» постів однієї церкви на святкування іншої не буде.
А ми всі – молимося і чекаємо ще одного історичного року – 2025. Молимося, щоб до того часу усі християнські конфесії – римо-католицька, греко-католицька, православні Візантійської традиції, інші православні конфесії такі, як вірменська, сирійська, ефіопська, коптська, протестантські деномінації – домовилися між собою про спільну дату святкування Воскресіння Христового.
Що ж, повернемося до України.
2023 – рік цікавих церковних парадоксів. Наприклад, через те, що «пропадуть» дні старого календаря з 1 по 13 вересня, цього року не буде «Главосіки» (свято усікновення голови св. Івана Хрестителя), а також не буде моїх іменин…
А ще цього року ми офіційно двічі святкуватимемо Різдво Христове – 7 січня (вже відсвяткували) і 25 грудня.
І – увага! Старий Новий рік відтепер і назавжди переноситься… на Новий Рік! Хто любить головоломки – хай помислить, чому.
