Позиція громадського активіста
У Стрию слово «корупція» давно перестало шокувати. Воно звучить буденно. Майже як частина міського ландшафту.
Корупція — це не лише про гроші. Це про вертикаль. Коли хтось — над, а хтось — під. Коли рішення ухвалюються не для громади, а для вузького кола. Коли десятки рук підписують документи, але результат завжди сходиться в одну долоню.
За останні шість років з міського бюджету були витрачені сотні мільйонів гривень на програми, тендери, реконструкції та закупівлі, які викликають дедалі більше запитань. Частина об’єктів ремонтується роками. Частина «реконструкцій» існує лише у звітах. Частина коштів розчиняється у схемах настільки примітивних, що з них можна складати методичку.
Проблема не в тому, що хтось може щось вкрасти.
Проблема в тому, що в місті склалося переконання: так можна.
І нічого за це не буде.
Коли прокурор, суд, виконавча влада і політична більшість діють синхронно, це перестає бути збігом. Це стає системою.
І якщо хтось досі думає, що це перебільшення, варто подивитися на те, як у Стрию розподіляються бюджетні ресурси. Найпоказовіший приклад — історія з футбольним клубом «Скала 1911».
Футбол як симптом
У 2023 році стало відомо, що Стрийська міська рада протягом трьох років спрямувала понад 9 млн грн бюджетних коштів на підтримку ФК «Скала 1911».
У 2021 році клуб отримав 1,5 млн грн,
у 2022 році — 2,3 млн грн,
у 2023 році — 5,37 млн грн.
Президентом клубу є чинний міський голова.
У міськраді пояснювали, що кошти отримує не приватне ТОВ, а громадська організація з тією ж назвою. Формально — це різні структури. Але за даними відкритих реєстрів, ГО та ТОВ пов’язані через спільних засновників і керівництво.
Питання навіть не у футболі. Питання у конфлікті інтересів.
Коли структура, пов’язана з владою, роками отримує мільйонні суми з бюджету — це вже не про спорт. Це про правила гри. І ці правила явно не однакові для всіх.
На підтримку інших спортивних організацій міста у той же період виділялося значно менше коштів. І це — питання пріоритетів. Бо бюджет — це завжди про вибір.
Стрий сьогодні — це місто, де влада почала сприймати себе не як тимчасового управлінця, а як власника території. Де посада перетворюється на інструмент впливу, а ресурси громади — на ресурс системи.
Все таємне стає явним не тоді, коли з’являється розслідування. А тоді, коли люди перестають вірити.
Місто доведене до зубожіння не лише через економіку. А через втрату довіри. Через відчуття, що рішення ухвалюються «для своїх».
Це — позиція активіста.
Це — вимога відкритості, прозорості та відповідальності.
Бо Стрий — це не прізвища.
Стрий — це громада.
І громада має право ставити запитання.
