Ну що друзі, ще один етап позаду.
Тепер усі затихли в очікуванні: а що ж буде завтра? Більшість українців зробила свій вибір, меншість має прийняти.
Життя не завершується. Доля цілої країни не може залежати від однієї людини. Бо, якщо може, то що ж ми за нація така? Невже нас можна так легко сколихнути і натравити одні на одних? Невже ми так швидко можемо опустити руки?
Доля країни насправді залежить від кожного із нас. І ситуація, яка трясе українцями останні кілька тижнів, мала б в ідеалі навпаки – розбудити народ, змусити його бути активнішим.
Наш новий Президент мусить зрозуміти просту річ – він прийшов на цю посаду на емоціях, на людському розчаруванні. У кожній своїй дії, кожному кроці він повинен відчувати: у нього за спиною дихає народ. Контролює його, перевіряє, чекає рішучих дій та виконання обіцянок. І якщо схибить – то кінець його буде в рази гіршим, ніж у попередників.
Стати Головнокомандувачем України сьогодні – неймовірно велика відповідальність. Права на помилки більше нема. Ніхто не буде чекати, поки новообраний вчитиметься, здобувати досвід, наступати на граблі…
Так, зараз невідомо, якого курсу він планує дотримуватись. І тут вирішальну позицію мав би зайняти народ – як ніколи єдиний. Своєю силою і єдністю ми можемо стримати Президента від рокових помилок.
Я справді не вірю, що доля України може залежати від однієї людини, ким би вона не була. Доля України залежить від українців. А я добре знаю, ким ми є насправді. Як припече – граніт.
