«Головне подбати про місто, село, округ», – часто чуємо від міських голів та депутатів. До уваги не береться, які дії вчинив обранець до того, як постелив бруківку, чи утеплив клуб пінопластом.
Не всіх виборців пече виключно каналізація чи вуличне освітлення, є люди, які голосували за партію, ідеологію, позицію, команду, обіцянку бути чесним та не продатися.
Коли мер чи місцевий депутат продав душу і хоч зробив це ніби то заради міста чи округу кортить спитати: а де тут Україна?
Мій голово ОТГ, мій депутате, я не голосував за покірне теля, яке ссе дві цицьки. Буду воду носити у відрі, сам утилізувати сміття, ходити темними вулицями, їздити злими дорогами – не продавай свою душу за таке дрібне.
Не сучся – бо сьогодні ти здав частинку свого гонору, а завтра ти здаш країну.
Не домовляйся зі злодіями, не стій на колінах, тримай позицію і бийся за правду.
Тобі кажуть: «Ходи з нами, бо тут влада, тут файно, тут бюджет ділять, ти багато зробиш. Що там політика, партії та ідеології, нам своє робить на користь громади». А скільки України залишиться в твоїй громаді? Тої України, де честь, гідність, жертовність, шана, боротьба, майбутнє! Тої України, де Крути, УПА, Майдан, Війна.
Запхай собі ту бруківку в сраку.
Є люди, які по частинці видавлюють з себе раба, а є ті, які частинками запускають мамоню. За якийсь час стають гвинтиком системи, інструментом в руках силовиків, які смикають ниточки і ти заробляєш вже навіть на смітті та справно відстьогуєш.
Місцеві ради, самоврядування – це фундамент України, а мери-давалки та депутати-сосалки — руйнівна глина та болото основ державності.
Мій голово ОТГ, мій депутате, прошу тя — найперше Україна.
