Чому ми стільки часу живемо у брехні? Схоже на те, що українське суспільство мають за важкохворого. Йому не кажуть правди, колють морфій і обіцяють, що все буде добре. На якийсь час відпускає, але завтра – або гірше, або його не буде взагалі.
Ейфорія «доторканості». У Верховній Раді дев’ятого скликання зібралося багато молодих людей – милі селфі-депутати, вчорашні студенти, люди з чистим минулим, трапляються навіть бородаті неформали. І за що їх «торкати»?
Є, звичайно, декілька закоренілих корупціонерів, але «торкати» їх не будуть, бо вони «За майбутнє», а там свої збираються. Ну, можна сепаратистів «За життя»… Але для чого? Хтось таки має гавкати і лякати людей.
То для кого знімали недоторканість? Вірно, для нас з вами. Недоторканість потрібна, депутат має мати відповідні права та повноваження для ефективної роботи, боротьби та захисту інтересів своїх виборців. Повинен не боятися підстави від опонентів, має бути сильним, впевненим, захищеним. Чому «Голос» і «Європейська Солідарність» свідомо позбавили себе сильного аргументу для боротьби в опозиції? Сказавши «так», вони відмовилися від позиції, стали поряд з популістами, віддали опозицію «мертвечукам».
В парламенті дев’ятого скликання вже немає опозиції. Там зібралися популісти, їх «посіпаки» та сепаратисти. Не недоторканість захищає злодіїв та корупціонерів. Їх імунітет – в надійних руках недореформованих ментів, прокурорів та суддів. На Львівщині поіменно знаємо всіх, хто смокче з бюджету. Нам відомі прізвища злодіїв, які очолюють комунальні та державні установи, кримінальних злочинців, які впливають на політику. Чому вони недоторкані? Аваков не знає?
В сесійній залі в своїй більшості сидять ляльки. І ляльководи десь здалека усміхаються, як з їх блазнів знімають недоторканість. Верховна Рада дев’ятого скликання стала нецікавою. Нагадує громадську раду при…, чи так собі – дорадчий орган.
Смішно, коли посадовці показово їздять на велосипедах і «бла-бла-кар». Виборець його для ефективної роботи найняв, а він – кіно крутить. Службове авто, водій, багато фахових помічників, добра зарплата, квитки на літак, офіси, приймальні і всі інші можливості для ефективної роботи – таким я бачу свого депутата. Все інше, як в народі кажуть, від лукавого.
Залишається надіятися, що під купол «занесло» декілька порядних людей, які відійдуть від виборів та гри на виборців. Зрозуміють: потрібно битись за народ, а не пильнувати власний рейтинг.
