На своєму шляху до вершин політичних олімпів, омріяних мандатів, чиновницьких портфелів, людина долає багато перешкод, сантиметр за сантиметром запускає в себе дольки зла, корупції, системи і на виході ми отримуємо політичну курву.
Незалежно, які добрі наміри мав майбутній політик на початку шляху – вкінці він такий, як усі.
Політичні жорна перемелюють тисячі добрих, активних та перспективних на злосних чи поміркованих корупціонерів.
Не виключаю, що ми помаленьку еволюціонуємо, але сумніваюся, чи цього достатньо для будівництва успішної країни найближчими десятиліттями.
Ми не впровадили зміни старої, корумпованої політичної системи, а та в свою чергу створила механізми зміни порядних людей на залежних політичних заробітчан.
Система працює надійно, є перший підготовчий етап – виборча кампанія до ради нижчого рівня, яка потребує трошки грошей та брехні, по-іншому тебе не почують та не оберуть, другий підготовчий етап – ти депутат місцевої ради. Стає зрозуміло, що для того щоб бути більш-менш ефективним, маєш іти на компроміс, приймаєш їхні правила гри, а потім все далі і далі… Третій завершальний етап – ти отримав мандат високого рангу, видихнув, ти довго до цього йшов, ти заслужив на блага та почесті. Завіса.
Ми закликаємо: “беріть відповідальність”, і кидаємо активістів туди, звідки більшість людьми не повертається.
Це безкомпромісна війна українців з неукраїнцями, людей з нелюдами, громадян з політиками. Поки що ми її програємо.
Виходу іншого немає, ми мусимо долати зневіру і кидати тисячі хороших людей на ці бетонні мури фальші з надією, що одиниці не зламаються, прорвуться і натиснуть червону кнопочку – зміна політичної системи в Україні.
Будуть жертви, одні візьмуть і приймуть правила гри, для інших будуть Камази і кулі, перспектива не конче, але нестерпно важко дивитися на теперішні політичні еліти, їхні прізвища викликають блювотний рефлекс, виходу немає – це життя або смерть, потрібно сплюнути, помити руки і йти далі.
Джерело: ФБ-сторінка Курій Василь.
