Війна, пацифізм і збочене поняття миру в міжнародних організацій | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
Війна, пацифізм і збочене поняття миру в міжнародних організацій
25 Лютого, 13:07

Війна, пацифізм і збочене поняття миру в міжнародних організацій

У другу річницю повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну я несподівано для себе стикнулася із збоченим поняттям миру у деяких міжнародних організаціях та рожевим всеінклюзивним пацифізмом. Ці організації прирівнюють діяльність українських військових до злочинних дій агресорів (адже і ті, і ті стріляють та убивають, а це – немирна поведінка, ай-яй-яй!). «Мирний» у їхніх очах – це виключно безпомічна людина, нездатна себе та своїх близьких захищати, найперше через те, що боїться навіть помислити про відсіч, повністю віддана на волю випадку та зовнішніх обставин і осіб.

Саме таких людей вони виховують своїми програмами. Саме цей смертельно небезпечний пацифізм пропагують як ідеал мирного життя і єдиний спосіб для мирного існування.

«ООН – це мирна структура, а тому, отримуючи фінансування від них на ремонт певного приміщення, ви ні в якому разі не маєте права у цьому приміщенні плести сітки, робити окопні свічки, майстер-клас по розмальовуванню сіток, запрошувати військових на зустрічі, дивитися фільми про перемогу ветеранів з каліцтвами на «Іграх нескорених», взагалі дивитися будь-які фільми про наших військових, одним словом, ви не маєте права в цьому приміщенні організовувати нічого, що хоч якось дотичне до допомоги фронту».

Я не сумніваюся, що й прапор ОУН, ОУНР, а навіть наш державний прапор, підписаний бійцями з фронту, портрети ідеологів українського націоналізму та видатних воїнів УПА ці ідеологи «миру» заборонять вивішувати у приміщеннях, на які виділили якісь гранти.

То що ж не так із цим уявленням про мир? Адже насильство – це ж зло? Правда ж? Давайте розбиратися. Пацифізм, як абсолютна відмова від будь-якого насильства, «працює» тільки і виключно у суспільстві, всі члени якого здорові й адекватні. Ви ніколи не задумувалися, що ми, навіть не усвідомлюючи, даємо згоду на «узаконене» насильство, чітко обмежене законами і постановами, без якого неможливе спокійне життя? Уявіть ситуацію, коли в певній громаді завівся психопат. Ви його зупините розмовами? Помахаєте пальчиком: «Ай-яй-яй, фу-фу-фу, не роби цього, поганий хлопчисько», і він вас послухає? Чи буде й надалі тероризувати всю громаду? Мабуть, що буде, пацифізм не спрацює.

Коли поліцейські застосовують силу, агресію, насильство до злочинців або ж і убивають їх при затриманні, якщо ті загрожують життю і здоров’ю оточуючих чи самих поліцейських, – це не злочин. Коли ж навіть не поліцейський, а звичайний чоловік застосовує насильство до злочинця, що загрожує йому чи оточуючим, – це не злочин (ницістю є якраз прирівняння їхніх дій до злочину). Це не злочин, а, навпаки, діяльність для ПІДТРИМКИ і ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ миру. Чоловік, що застосовує насильство до злочинця, рятуючи оточуючих від нього, залишається мирним. Просто нормальний чоловік, здатний оборонити свою громаду, не пацифіст. А ось пацифіст, який прагне залишитися білим і пухнастим, не влізати у жодний конфлікт, не захищати ближніх, не підставляти себе небезпеці, – це… Підберіть відповідне слово самі.

Здатність здійснити насильство для обеззброєння психопата чи знешкодження злочинця – це не агресія. Це підвалина забезпечення миру і спокійного життя громади. Суспільство ж, у якому чоловіки при вишкірі ікол ховають голови в пісок, швидко стає контрольованим забіяками. Ідея створення світових організацій на основі всеінклюзивності містить у собі щось від гнилизни пацифізму. Чому? Адже ніби правильна ідея – створити майданчик, де всі країни будуть між собою спілкуватися і дипломатично вирішувати всі конфлікти. Приймемо всіх-всіх-всіх на рівних правах. Будемо забезпечувати рівність для всіх-всіх-всіх. Жодної агресії, жодного насильства чи обмеження. Це спрацює, коли всі держави на планеті будуть здоровими і нормальними. Але поки що серед них є психопати і злочинці…

P.S. Хочу звернутися до українців, які «заглядають в рот» наднаціональним організаціям, вважаючи їх вершиною мудрості та справедливості. Друзі, майте гідність! Не допускайте, щоб різні збочення отуманювали вас. Якщо ми заходимо в міжнародні структури, то тільки як повноцінні й самодостатні, здатні «ребром поставити питання» про переосмислення збочених понять цими структурами. І пам’ятайте: Бог і Україна – понад усе!

  • 0
  • 972
Схожі публікації