Я не сумніваюся, що й прапор ОУН, ОУНР, а навіть наш державний прапор, підписаний бійцями з фронту, портрети ідеологів українського націоналізму та видатних воїнів УПА ці ідеологи «миру» заборонять вивішувати у приміщеннях, на які виділили якісь гранти.
То що ж не так із цим уявленням про мир? Адже насильство – це ж зло? Правда ж? Давайте розбиратися. Пацифізм, як абсолютна відмова від будь-якого насильства, «працює» тільки і виключно у суспільстві, всі члени якого здорові й адекватні. Ви ніколи не задумувалися, що ми, навіть не усвідомлюючи, даємо згоду на «узаконене» насильство, чітко обмежене законами і постановами, без якого неможливе спокійне життя? Уявіть ситуацію, коли в певній громаді завівся психопат. Ви його зупините розмовами? Помахаєте пальчиком: «Ай-яй-яй, фу-фу-фу, не роби цього, поганий хлопчисько», і він вас послухає? Чи буде й надалі тероризувати всю громаду? Мабуть, що буде, пацифізм не спрацює.
Коли поліцейські застосовують силу, агресію, насильство до злочинців або ж і убивають їх при затриманні, якщо ті загрожують життю і здоров’ю оточуючих чи самих поліцейських, – це не злочин. Коли ж навіть не поліцейський, а звичайний чоловік застосовує насильство до злочинця, що загрожує йому чи оточуючим, – це не злочин (ницістю є якраз прирівняння їхніх дій до злочину). Це не злочин, а, навпаки, діяльність для ПІДТРИМКИ і ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ миру. Чоловік, що застосовує насильство до злочинця, рятуючи оточуючих від нього, залишається мирним. Просто нормальний чоловік, здатний оборонити свою громаду, не пацифіст. А ось пацифіст, який прагне залишитися білим і пухнастим, не влізати у жодний конфлікт, не захищати ближніх, не підставляти себе небезпеці, – це… Підберіть відповідне слово самі.
Здатність здійснити насильство для обеззброєння психопата чи знешкодження злочинця – це не агресія. Це підвалина забезпечення миру і спокійного життя громади. Суспільство ж, у якому чоловіки при вишкірі ікол ховають голови в пісок, швидко стає контрольованим забіяками. Ідея створення світових організацій на основі всеінклюзивності містить у собі щось від гнилизни пацифізму. Чому? Адже ніби правильна ідея – створити майданчик, де всі країни будуть між собою спілкуватися і дипломатично вирішувати всі конфлікти. Приймемо всіх-всіх-всіх на рівних правах. Будемо забезпечувати рівність для всіх-всіх-всіх. Жодної агресії, жодного насильства чи обмеження. Це спрацює, коли всі держави на планеті будуть здоровими і нормальними. Але поки що серед них є психопати і злочинці…
P.S. Хочу звернутися до українців, які «заглядають в рот» наднаціональним організаціям, вважаючи їх вершиною мудрості та справедливості. Друзі, майте гідність! Не допускайте, щоб різні збочення отуманювали вас. Якщо ми заходимо в міжнародні структури, то тільки як повноцінні й самодостатні, здатні «ребром поставити питання» про переосмислення збочених понять цими структурами. І пам’ятайте: Бог і Україна – понад усе!
