Вперше почула це ім’я у дитинстві від діда Антона Пилата. Його поляки побили в Городку за те, що носив вишиванку і не дозволяв називати себе “хлопом”.
Дід розповідав, що митрополит був графом із дуже заможної родини, але ніколи не дозволяв собі принижувати бідних чи немічних. Владика Андрей допомагав селянам, захищав їхні права перед панами, навчав їхніх дітей грамоти. Люди любили Свого Священика: за щирість та відкритість. Водночас побоювались, бо був вимогливий і добре знав, що треба контролювати кожну копійку, вкладену у спільну справу.
Розповіді діда Антіна (тільки так просив його називати) були “живими”: про живу людину, про його працю, його цінності. Для мене постать Митрополита завжди була пов’язана з дідом: мудрим, з почуттям гумору і нотками сарказму. Я собі уявляла Владику, як доброго і дуже розумного дідуся, який мав величезне терпіння Навчати.
Вже у зрілому віці я багато читала, дивилась історичні фільми про Андрея Шептицького, але оте дитяче перше враження мене ніколи не залишало. Дідо казав, що ми маємо пишатися такими постатями в Нашому Краї. Він був Великим Учителем, маємо знати і вивчати його праці.
Саме тому я раджу всім прочитати перевидану книжку “Наша державність. Як будувати Рідну Хату”. Отримати примірник дуже просто. Заповнюйте форму https://cutt.ly/kp8TMBL. Книга буде у вас обов’язково!
