Сьогодні ми ставимо перед собою дуже непросте завдання – змінити стару систему колективної безвідповідальності політиків на особисту відповідальність, чесність та компетентність у владі, як основу для політика та службовця, що в своїй роботі керується виключно інтересами громади та національним інтересом України.
Адже зараз ми маємо досі нереалізований запит від народу на формування нової системи суспільних відносин, в яких людина отримує визнання за особисті досягнення чи спільну роботу. А ті громадяни, які мають намір та причетність до політичних процесів та обираються на владні посади, повинні оцінюватися тим же народом на наявність тих якостей, що перераховані вище, незалежно від зв’язків та матеріальних статків чи партійної приналежності.
Тільки після усвідомлення кожним, хто голосує, відповідальності за власні рішення, влада вже не зможе ігнорувати право громадян на достойний та комфортний рівень життя. Не зможе маніпулювати в тому обсязі, як робить це зараз. Більше не буде видавати бажане за дійсне, як робила це протягом минулих років через брехливі популістичні обіцянки та одночасні корупційні оборудки, що досягнули загрози для державної безпеки.
На жаль, український народ ще досі не виховав з-поміж себе справжню національну еліту з почуттям до влади як до зобов’язання, а не як можливості та інструменту для особистого впливу, просування власних інтересів і особистих цілей, що м’яко кажучи, не завжди співпадають з очікуваннями громади та народу в цілому. Бо переважна більшість із тих, хто зараз називають себе «українська еліта», яка утворилася в результаті організованої діяльності представників колишньої партноменклатури з часів Кравчука і Кучми та пізніше, групи успішних «комсомольців», які направду повинні спочатку відповісти за власні зловживання, корупцію і свідомі прорахунки в рішеннях, що призвели до дестабілізації в соціальному житті та в економіці, а також стали приводом до прямої військової агресії з боку історичного ворога.
Навіть зараз, коли політтехнологи «люб’язно» і ненав’язливо пропонують голосувати за «нові обличчя», всі ми маємо розуміти, що важливість приходу нових політиків і значний запит суспільства на системні реформи, пов’язані не так з формою, але більше зі змістом та з якістю. Тому новий – це не завжди кращий. Не завжди – достойний і гідний. Не обов’язково це буде патріот та державник у владі.
Але якісно нова, ціннісна за суттю, політика, з такими ж чесними і відкритими людьми, з модної концепції про «добре врядування», повинна якнайшвидше перейти в площину практичної реалізації. А визначальний вплив на управління, реалізацію повноважень на рівні як державної влади, так і в місцевому самоврядуванні, в тісній співпраці з громадськістю та всіма зацікавленими сторонами, повинен ґрунтуватися на щирому бажанні зробити так, щоб в цьому місті, громаді та країні було б добре і зручно навчатися, працювати, комфортно жити без остраху за власне майбутнє та майбутнє дітей.
«Все буде добре, для кожного з нас!…»
