регіональні новини
Написати нам
Володимир Марямпольський: “Відкрите суспільство та його вороги”
14 Червень, 13:04

Володимир Марямпольський: “Відкрите суспільство та його вороги”

Відкрите суспільство — це соціальна спільнота або суспільство, яке базується на визнанні факту, що ніхто в державі не має монопольного права на істину, бо постійно існує плюралізм думок та суджень, що різні люди мають різні погляди, умови існування та життєві інтереси, і що існує потреба в суспільних установах, які б захищали права людей і давали б їм змогу жити разом в мирі, злагоді, комфорті і добробуті.

Основними рисами, що характеризують відкрите суспільство, є верховенство права, демократично обрана влада, інститути громадянського суспільства, захист прав меншин.

Варто сказати, що теперішнє українське демократичне суспільство, як продукт історичного розвитку та становлення Української держави, є найбільш придатне для реалізації такої державної моделі, в якій незалежні та дієві громадські організації, створені на основі місцевої громадської ініціативи, мають право знати і контролювати всі кроки державної влади…

Але як виглядає ситуація щодо сучасного відкритого суспільства в Україні насправді?

Загалом, прагнення і воля українського народу як джерела влади в сучасній Україні виявляється в наступному:

1) в контролі громадських обєднань за діяльністю всіх владних структур; за тим, як і в чиїх інтересах вони працюють;

2) у беззаперечному праві подавати відповідні запити до органів влади й управління та отримувати вичерпні відповіді, які б задовольняли суспільство і кожного громадянина;

3) у праві відкликання демократично обраних представників влади, а конкретно депутатів Верховної Ради України, які не відповідають нормам служіння та чинному законодавству, і використовують своє тимчасове становище в своїх приватних інтересах та ставлять їх вище за державні;

г) у добровільному виконанні функцій, які вимагають високих морально-етичних якостей (волонтерство, охорона довкілля, турбота про самотніх і людей, опіка дітей-сиріт тощо).

Неурядові організації потребують також ефективного зворотного зв’язку від владних інститутів, гарантування їх діяльності з боку держави. Влада має навчитися бачити їх не як суперників, а як партнерів та наступників, чия енергія спрямовується на виконання завдань, що постають перед країною в даний час. Сучасне українське громадянське суспільство народжується і стає реальністю одночасно з розвитком української правової держави.

Зокрема в державі повинна переважати ідея соціального порядку, і впорядкування внутрішніх відносин. В той час, коли закон і правовий суспільний порядок володіють пріоритетом над державою, її політичними й соціально-економічними інститутами.

Саме з ідеєю правової рівності людей прийшли в суспільство потреба виборності органів влади, підпорядкування усіх громадян Закону. Тільки в сучасній правовій державі створюються передумови правопорядку, що фіксується в Конституції як основному законі, який закріплює суспільний і державний устрій незалежної держави, функції державних органів, права та обов’язки громадян.

Водночас, правова держава життєздатна тому, що: а) органи державної влади й управління керуються у своїй роботі законом, а не розпорядженням бюрократичного апарату чи волею вождя-диктатора; б) широкі верстви населення є демократично налаштовані.

Зараз перед нами постає гостра необхідність побудови нового відкритого українського суспільства. Бо ні Революція на граніті 1991 р., ні Помаранчева революція 2004-го не виконали головного завдання, яке стояло перед суспільством – це злам старої моделі управління, системи мислення і дій. На жаль, суспільство не очистилося навіть після Революції Гідності, а зупинилося на півдорозі, а потім зовсім повернуло в нікуди.

На жаль, процес йде досить повільно і складно. В Україні з її авторитарно-олігархічними політичними традиціями — це дуже непроста річ. Еліта, що формувалася (швидше — перефарбувалася!) після 1991 р., не стала модератором суспільства, заплуталася в традиціях комунізму, олігархату чи авторитаризмі, ще більше обросла лускою корупції, розкололася на євразійців — адептів режиму Януковича, псевдопатріотів, усунутих від влади та євро-оптимістів. Спонтанний вибух Майдану в листопаді 2013 року так і не висунув зі свого середовища нових ефективних лідерів, не створив керівного органу руху, не прийняв майданом програм реформування та демократизації всього суспільного ладу. І все ж із Революцією Гідності, під впливом суспільного тиску, нарешті почали відбуватися перші позитивні зміни.

Однак усе залежить від того, наскільки швидко й масштабно стане здійснюватися контроль громадян за владою та розпочнеться звільнення суспільства від його найбільших ворогів — корупції, авторитаризму, популізму, закритості й неправомірності правосуддя, неефективності правлячої еліти з її підкилимними інтересами, бюрократизму державних структур і навіть сучасною лояльною опозицією.

Лише повний демонтаж пострадянської системи, ліквідація монопольного впливу олігархів, утвердження середнього класу як основи демократичних реформ, неупереджений аналіз помилок, прозора інформаційна політика, незалежні й чесні ЗМІ здатні забезпечити побудову відкритого громадянського суспільства в Україні.

Варто визнати, що майбутнє України залежить від результату двобою між спадком минулого і прогресом майбутнього. І саме зараз настав час безперервної української революції — час регулярної та щоденної праці кожного громадянина у справі побудови нового українського громадянського суспільства, в якому жити кожному з нас…

  • 0
  • 240
Схожі публікації