На вустах усіх українців єдине – вибори. Ми чуємо про це у маршрутках та трамваях, дивимось політичні ток-шоу на цю тему, заголовки всіх ЗМІ майорять гучними “скандал, сенсація, Президент, 44 кандидати”. Звісно, ставлення нашого народу до виборів та політики загалом досить неоднозначне, хтось – “за” когось, хтось – “проти” всіх.
Зовсім нещодавно вся Україна святкувала 148 років з дня народження Лесі Українки, втім лише одиниці помічають паралель між творами знаменитої українки та сучасним станом справ.
Драматична поема “На полі крові” розповідає біблійну історію про зрадника.
Юда ображений на весь світ, поранений в саме серце та мозок чоловік, жага до грошей та помсти якого вища будь-яких світлих почуттів та намірів. Мені шкода Юду. Так як і шкода багатьох у сучасному світі.
Злі, ображені на все і всіх чоловіки та жінки все частіше і частіше роблять схожі, абсолютно необдумані кроки. Люди, незадоволені власним життям, шукають «крайнього», того, кого можна було б звинуватити у всіх своїх негараздах. Натомість самостійно нічого змінювати не хочуть, пливуть за течією, боляче вдаряючись об каміння та пороги на шляху. Найчастіше все, що їм потрібно – гроші. І не важливо, яким способом вони їх отримають – чесним чи ні, головне швидко та без прикладання особливих зусиль. Так як і Юда, отримавши всього 30 срібняків, він з легкістю продав учителя. Як продають худобу на базарі. Швидко, безжально, без жодних докорів сумління.
Досить часто, навіть мимоволі чуючи історії незнайомців про їхні негативні вчинки, ми слухаємо, але в результаті нічого не робимо. Просто йдемо геть, не розбираючись детальніше в проблемі, не пояснюючи людині, де правда, а де нісенітниця. Якби ми намагалися допомогти одне одному, чи то ділом, чи то просто словом, можливо і негативних подій у нашому світі було б менше.
Як то кажуть, багато проблем у нашому житті через наші сподівання. Ми хочемо мати гарну освіту, друзів, міцну сім’ю, жити в достатку та мати змогу дозволити собі все, що забажаємо. Це прості бажання кожного смертного, які іноді буває складно втілити в життя. І складно не через неможливість, як таку, а через власну обмеженість, нездатність справедливо оцінити свої можливості.
Немає марних сподівань – немає розчарувань. Щоб досягти того, чого справді хочеш, варто ставити реальні цілі, які цілком можливо поступово втілити в життя. Бо захмарне «я хочу бути багатим» ніколи не допоможе нам отримати бажане. Це чудово можна зрозуміти, проаналізувавши прагнення Юди. Зрадник просто мріяв мати багато грошей, бути одним з тих панів, які ні в чому себе не обмежують та не просять милостині. Юда хотів мати все і одразу. А в тому, що самостійно не зміг цього досягнути та втратив і те, що мав, винив Учителя. Так само як і більшість з нас, не отримавши бажане – звинувачуємо всіх навколо, тільки не себе.
Прослідковується чітка схожість з українським народом. Ми завжди сподіваємось на краще, хочемо вартісного життя для нас і наших дітей. Але от різниця: одні для цього прикладають усіх можливих зусиль, а інші нічого не роблять, лише звинувачуючи владу, політичну систему, нарікаючи на власну безпомічність. Та саме наша бездіяльність і робить нас настільки безпорадними. Адже лише рішучі дії можуть допомогти подолати всі труднощі, навіть тоді, коли перед нами висока стіна непорозуміння та агресії.
Дехто каже, що йти на вибори не варто – наші голоси нічого не змінять. Наче Юда, люди не хочуть самі робити щось позитивне, лише скаржаться, скиглять та нарікають. Але саме наші голоси можуть обернути все з ніг на голову. Якби Юда тоді не зрадив Учителя, все могло б біти іншим шляхом. Хто зна, він міг би жити набагато краще та довше, тішитись з того, що має, бути вірним другом та мати добрих людей поруч. Натомість – смерть, вселюдська ненависть та презирство. Невесела картина чи не так?
На щастя, потрапивши в неприємну ситуацію людям, сильним духом та глибоко моральним, вдається з неї вибратись, піднятись вище, ніж були до того, не впасти духом, а навпаки – стати сильнішим.
