Чи варто намагатися щось змінювати, якщо не впевнений в результаті?
Кажуть, коли не знаєш чи в тебе якась справа вийде добре, краще зупинитись і взятись за іншу. Але чи можна кидати все на півдорозі? Адже перепон на шляху завжди багато, людей, які не вірять у наші сили, ще більше. Якби наші предки опускали руки, бачачи перешкоди на своєму шляху, чи існували би зараз МИ? Чи була б УКРАЇНА? Вміння не здаватися та попри все йти уперед – ось наша сила.
Одна з найдивніших (у хорошому значенні цього слова) та найжиттєдайніших якостей людини – уміння не здаватися. Хтось з великих сказав: “Алмаз – це вугілля, яке зазнало великого тиску”.
Переможцем можемо вважати того, хто пройшов через велике випробування та зміг вистояти. Немає значення, скільки разів ви впали. Значення має тільки одне: скільки разів ви змогли піднятися.
Не так важливо скільки українців обманювали, зневажали, ображали честь та гідність нації. Важливо, що попри все Україна вистояла та продовжує боротися далі. За власні інтереси, свободу, права.
Моя бабуся часто розповідає одну притчу. Ці слова змушують задуматися над власними діями, в момент, коли опускаються руки.
Одного разу Бог довірив своєму служителю роботу. Він показав йому величезний камінь перед його будинком і сказав, що завданням чоловіка буде штовхати цей камінь. І чоловік робив це день у день. Від сходу сонця до заходу, протягом багатьох років. Його плечі безпосередньо торкалися до цього холодного каменю, що не рушав з місця, коли чоловік штовхав його протягом багатьох років. Кожен день людина поверталася додому втомлена, знеможена, з відчуттям, ніби день пройшов даремно.
Сатана зауважив, що людина ця пригнічена та у відчаї, і вирішив внести свою лепту. Він посіяв в розумі людини негативні думки:
