Вважається, що найкраща версія себе – відмінна мотивація та орієнтир. Це не так. «Ідеал-я» – це дитина, яка зневірилася отримати увагу і любов до себе і сформувала фантазію, що вона заслужить усе це, коли сама зміниться.
Якщо батьки не виявляли зацікавленості до особистості дитини, а сил їх вистачало тільки на те, щоб давати вказівки, умови та доручення, тоді дитина не цікавиться собою. І як наслідок, мало що знає про власні бажання, здібності, особливості. Бувши повністю залежною від емоційних випадів батьків, дитина дізнається, якою вона повинна бути, набагато раніше і краще, ніж дізнається щось про себе. І виходячи з батьківської сім’ї, вона продовжує рухатися у дорослому світі, спираючись на «кращу версію себе”, а орієнтири підкидає суспільство – будь продуктивніше, цікавіше, стрункіше, займайся спортом, купи машину і тренінг особистого зростання.
І чим більшою стає відстань між Я та Я-Ідеалом, тим людина нещасніша. Але головна проблема полягає в тому, що ця відстань ніколи не зменшується (і залежить вона тільки від того, наскільки незадоволеними були у вас батьки). Якщо людина наближається до бажаного образу, планка відсувається. Але найчастіше люди просто саботують рух у бік «ідеалу» – я хочу бути струнким, але продовжую їсти; я хочу більше заробляти, але відкладаю навчання; я хочу мати радісне сімейне життя, але зриваюся на дітей.
Ви все ще думаєте, що справа в тому, що ви лінивий, нікчемний і прикладаєте недостатньо зусиль? Абсолютно ні. З вами все гаразд. Неправильні не ви, а лише орієнтири. Неможливо виправити минуле – у вас не буде іншого дитинства. Якщо ваші батьки не захоплювалися вами і не пишалися вами, то це лише тому, що вони цього не розуміли, а не тому, що ви цього не заслуговуєте. І психіка просто не йде у бік нереалізованих бажань. І добре, що не йде. Тому що це дає вам шанс пізнати себе і прожити радісне життя, і з’єднати його з власним серцем.
І єдиним орієнтиром в такому житті може бути не те, яким ви повинні бути, а те, ким ви є. Ваші особливості, таланти, бажання і ваші почуття, ваші унікальні особливості характеру, ваші цінності, ролі, в яких ви себе почуваєте комфортно. І щоб все це стало доступне, потрібно відкинути “Ідеал-Я” і сконцентруватись на дивовижному процесі пізнання себе. Інакше кажучи, ви самі собі повинні стати тими дбайливими батьками, які прагнуть пізнати дитину і прагнуть створити ідеальні умови для реалізації свого потенціалу.
І тоді замість думати, як я виглядаю зі сторони, орієнтуйтесь на те, що я хочу прожити і як це зробити. Не зважайте як живуть та що культивують інші, спостерігайте що підходить чи не підходить вам. Не підкорюйтесь загальним переконанням. Можливо у вас це спрацює зовсім інакше. Хтось кайфує від самообмежень, а комусь для розвитку потрібна повна свобода. Хтось любить чіткі інструкції, а комусь простіше самому шукати свій шлях. Що підходить саме вам? Я не знаю. І ніхто не знає.
Будь-яка здорова і робоча мотивація – це те, що лежить всередині вас. Щоб знайти це, потрібно дізнатись, що ще там є. Потенціал і обмеження, зацікавлення і почуття, бажання і сумніви, надії і опори, особливості характеру. Вирощувати дитину – це пізнавати, що там в неї всередині, і створювати умови, щоб це отримувало форму для вираження ззовні. Вирощувати самого себе – це та сама історія. Складно і захоплююче. Але як би там не було, це єдиний шлях прожити щасливе і радісне життя, що зʼєднане з власним серцем.
