«Ну нема ж чому!» – щиро вважала я з юності, коли відчувала чиюсь заздрість. Та ще й доводила, що у мене ну нічого такого нема, чому можна заздрити!
А виявляється – Є! Виявляється у нас є таке, що ми маємо, але не розуміємо цю цінність. Ну є, та й є. Високий зріст (вічно всі кавалери нижчі), густе довге волосся (у-у, морока), велика родина (це які ж витрати та напряг) – та ще й на це нарікаємо! Саме заздрісники й вказують нам на багатство, яким ми володіємо!
А ще – бачать ваш потенціал.
Своїми завидющими очима вони бачать ваші перспективи. Здалеку відчувають, чим ви кращі за інших, а, головне, за них. І можуть наперед передбачити ваш успіх.
Ви ще не здогадуєтесь, які перемоги вас чекають попереду, а вони вже це розпізнали і наперед намагаються вас заклювати, знецінити, зробити все, щоб ви зневірилися у собі. Дезактивувати вас ще до старту.
Тому – не все так однозначно. І заздрість – це добре! Вам заздрять? Значить ви володієте чимось таким, чого не цінуєте і не помічаєте, не пишаєтеся.
Чому?
Не навчені, не смієте, не усвідомили поки що.
Заздрять якимось статкам, що собі нафантазували? Значить будуть скоро у вас ці гроші, знайдете як заробити.
Закликають вас «зняти корону», якої в житті не було? Так вони сигналізують, що вам є куди зростати і цілком можливо, що вам її хтось надіне. Їм помітні ознаки вашого майбутнього успіху.
То що ж робити, якщо заздрять? Не виправдовуйтеся і не засмучуйтеся. Прийміть цю заздрість – ці люди вірять у вас більше, ніж ваші друзі і ви самі!
