Суспільство прагне радикальних змін… Проте, ми дуже неохоче змінюємось самі!
Corruption Perceptions Index (за даними Transparency International) – 130 місце серед 180 держав (країни сусіди: Румунія – 59 місце, Білорусь – 68 місце, Молдова – 122 місце). І хоча боротьба з корупцією є однією із основних проблем починаючи з проголошення Незалежності, вирішуємо її мляво – за останній рік ми покращили своє місце в рейтингу на 1 позицію.
Чому? Ми повільно змінюємо себе… Суспільство врешті повинно визнати, що ті, кого ми звинувачуємо у корупції – це наші громадяни (не диверсанти іноземних держав), більше того, ми з ними спілкуємось, навіть часами поважаємо… Розрив шаблону!!!
Опитування Фонду «Центр Демократичних ініціатив» імені Ілька Кучеріва із соціологічною службою Центру Разумкова 2018 року: кількість українців, які в якомусь форматі беруть участь у громадській діяльності, не змінюється з 2008 року. Це близько 7-8 % населення.
А що з іншими 87 % працездатних громадян (вони не зафіксовані ні в громадських, ні в політичних організаціях)?
Вони чекають змін… Просто чекають…
Парадокс у тому, що більшість громадян (60%) вважає, що громадські організації потрібні в їхніх містах чи селах (18% – не потрібні) (Опитування Фонду Демократичні ініціативи, 2018 рік).
Серед традиційних мотиваторів нічого не робити: брак часу на безоплатну роботу, впевненість, що це нічого не змінить, і просто відсутність інтересу до такої діяльності.
Тобто, ми віримо у міфічних громадських лідерів, які прийдуть і реалізують зміни за нас!
Ви це серйозно?
І останнє…Всесвітній Індекс щастя 2018 рік – 138 місце в рейтингу (з 156 держав). До складових Індексу входять доходи населення, соціальна підтримка (від держави та інших громадян), внутрішні свободи, очікувана тривалість життя, ставлення до корупції та щедрість.
«Найгірше у нас з особистою свободою. Українці за цим показником на 144-му місці. Більшість опитаних відповіли “Ні” на запитання: “Задоволені ви чи не задоволені свободою вибору того, що робите зі своїм життям?”» (газета «Сьогодні» «Рейтинг щастя: чим Україна схожа на Судан»).
Підсвідома, нав’язлива думка, що радикальні зміни мають відбутись, проте їх повинні робити не «Ми» зупиняє ці зміни, яких ми так хочемо!
