регіональні новини
Написати нам
14 Травня, 15:16
logo-black

Наталія Сиротич: «Зараз робота батьків – на першому місці. Бо, на жаль, за «12» з фізики поки що гречку не придбаємо»

До кінця навчального року на карантині залишилося два тижні. У цей період школярам доведеться дистанційно написати багато контрольних та підсумкових робіт. Як дітям та батькам зберегти спокій та щасливо завершити навчання, LMN розповідає дитячий психолог, кандидат педагогічних наук Наталія Сиротич.

Часто говоримо про те, як дорослим важко живеться на карантині. А що відбувається з дітьми? Як постійне перебування вдома, дистанційне навчання впливає на них?

– Зараз дітям значно важче, ніж дорослим. У них ще немає відповідного досвіду, розуміння, усвідомлення всього, що відбувається. Для дітей майбутнє зараз взагалі незрозуміле – вони навіть бояться мріяти, теперішнє лякає, а досвід минулого не такий вже й багатий.

У дітей виникає тривога, спалахи гніву та постійне відчуття втоми. У підлітків взагалі більшість вікових потреб та інтересів немов перекреслені й назавжди заборонені. Діти цього віку і так бачать усе через «збільшувальне скло». Тому сьогодні їм точно непросто. Усе здається незворотнім, дратуючим, несправедливим.

Помітила, що діти зараз надто часто кажуть: «Я не розумію себе. Не розумію, що зі мною відбувається». Така репліка більш характерна дорослим. Дітям ми все ж частіше кажемо: «Можливо, тебе щось дивує, ти чогось не розумієш?» . А тут вони так по-дорослому і 100% це стверджують. Звісно, такі непрості випробування, як пандемія, часто спонукають дитину дорослішати за один день на кілька років, але, все ж, вони ще діти. І дорослим слід це враховувати й «включати» свою мудрість.

Постійне перебування вдома для них є викликом. Спочатку раділи, святкували початок додаткових канікул. Але тепер по-справжньому усвідомили цінність живого спілкування й прогулянок без погляду в смартфон.

І вчителям, і батькам зараз непросто освоювати формат навчання «у школі без стін», але занадто часто чую скарги й нарікання від дорослих. Щодо навчання, то зараз точно не час медіації і тотального примирення усіх сторін освітнього процесу: втомлених вчителів, загнаних батьків і виснажених дітей. Ні, зараз час, коли дорослим треба нарешті включити у собі мудрих, зрілих та люблячих людей.

Діти хвилюються, що за три місяці карантинного навчання багато пропустили, не зрозуміли, що згодом їм важко буде наздогнати однокласників. Як зараз мають поводитися вчителі?

– Вчителям просто не варто ще більше посилювати дитячі хвилювання. Бо кожен педагог знає, якими надихаючими, зцілюючими, обнадійливими можуть бути його слова до дитини, яка довіряє.

Не розумію, навіщо педагоги пишуть у батьківських Viber-групах: «Шановні, це не канікули, а дистанційне навчання!» або «Ви думаєте, мені просто?», «Ви бачили оцінки своїх дітей?». Хіба ми залякуванням покращимо емоційний стан дітей, і вони одразу із задоволенням та жагою до знань візьмуть до рук підручники?

Діти, яких консультую, часто скаржаться на велику кількість «домашки», на те, що треба підготуватися до контрольної, яку вони, якщо не спишуть, то не напишуть ніколи. І серед цих дітей багато старанних, відповідальних учнів. А ще вони перебувають у стані життя й навчання «на пришвидшенні». Усе вислати швидко і майже одночасно.Плюс дистанційні контрольні. І дуже непомітно длясебе починають вірити в те, що вони не такі – не справляються, не розуміють, не встигають, не вміють, не можуть, не здатні, не досягнуть.

Та я знаю, що є немало педагогів, які розпочинають свої уроки в ZOOM зі слів: «Привіт, мої сонечка! Ну що, тепер ви витриваліші, відповідальніші й мудріші ще на один день карантину? Розумнички мої! Захоплююся кожним з вас!» Зменшують, спрощують кількість матеріалу для само опрацювання, знаходять час і внутрішню силу на підтримку батьків й «теплі» текстові повідомлення у Viber без роздратування, звинувачування і нарікання.

А як мають поводитися батьки, аби зберегти здорову психіку своїх дітей?

– Приймати дітей з усіма їхніми думками й почуттями. Вислуховувати, підтримувати, інколи просто пригорнути й поруч помовчати. Батькам варто усвідомити: це не дистанційне навчання, а просто навчання на карантині, яке ми не обирали. Бо справжнє дистанційне навчання неможливе, якщо в дитини немає персонального комп’ютера, чітких й зрозумілих програм та уроків, розроблених не за тиждень, а за значно довший період.

А ще – оцінки дітей, у більшості, несправжні. Вам не смішно з того, що обов’язково оцінюється фізкультура, малювання, трудове? Хіба не можна було у цьому році відмінити оцінювання хоча б із цих предметів? Навіщо воно? Для галочки? Якщо для галочки і «бо так треба», то, значить, цей підхід точно не враховує потреб та справжніх знань, умінь і навичок наших дітей. Отож, це ілюзія. Це прикра помилка, у якій точно не винні наші діти.

Маємо прекрасну нагоду натренувати навичку оцінювати дитину за критерієм «на скільки сильно вона старається». Це єдина справедлива оцінка. Усі інші бали і до пандемії були «оцінюванням риби за вміння лазити по деревах», не те, що зараз. Тожне вмикаймо дітям додаткових факторів стресу. Не лякаймо їх оцінками, з усіх сил намагаючись виконати контрольну замість них, аби тільки збільшити бали. Наша батьківська совість стає спокійнішою після того, як у дитини 11 балів за тест, який зробили ми? Просто, може, таки варто відсвяткувати тортом першу «7» нашого відмінника?

Зараз варто просто прийняти те, що поки по-іншому ніяк. Але, якщо у сім’ї один комп’ютер, а в когось із батьків важлива скайп-нарада, значить, дитина пропускає урок. Батьки не повинні втратити сон через думку, за що купити ще один ноутбук. Просто пропускає, бо зараз робота батьків – на першому місці. Усі живуть лише на їхній заробіток. І, на жаль, за «12» з фізики поки що гречку не придбаємо.

І запитання, яке зараз часто чую від батьків: «Як мотивувати дітей до сумлінного навчання», зараз недоречне. Коли в голові дитини купа думок у стилі «Все дістало», «Ми захворіємо?», «Коли це все закінчиться?», її мислення, увага, пам’ять не можуть працювати на повну потужність. Мозок має завдання, передусім, впоратися з тривогою чи іншими відчуттями. Тому й захищає їх від перевтоми і «відпускає на короткі канікули» їхню концентрацію й пам’ять.

Не лякайте дітей контрольними. Вони і так налякані статистикою про кількість хворих і померлих. Жодна дитина не буде добре навчатися там, де не відчуває безпеки.

Обійміть, заваріть чаю, посидіть на кухні, порозмовляйте, прогуляйтеся, хоча б крокуючи на місці у квартирі, подивіться класний фільм, зготуйте щось дуже запашне і смачне, закутайтеся разом у теплий плед.

Якщо не робити акцент на дистанційному навчанні, діти більше часу проводитимуть за гаджетами. Чим зацікавити їх?

– Я чула вже не від одної дитини, що її «нудить» від смартфона. Багато хто з них захопився кулінарією чи новими для себе видами творчості. Це зменшує їхню тривогу, заспокоює, допомагає відчути себе здібними, талановитими, вмілими. А ще – вони зовсім непроти, аби ми допомогти їм полюбити наш дім. Навіть якщо він вже втомив усіх страшенно. Часто ми, називаючи свої улюблені ресурси, згадуємо все, крім дому. А таки варто починати з нього. І вже давно пора разом із дитиною під веселу музику на четвереньках перемити усю підлогу в домі й вперше зустрітися з існуванням брудних плінтусів. Варто навчити дітей готувати класні й смачні страви, на які до цього не було часу.

Є багато ігор (не лише настільних), у які можна грати з дітьми. А ще – їх точно втішить розмова при свічках, факап-вечірка, під час якої кожен ділитиметься своїми «найнеуспішнішими» ситуаціями, з яких тепер може посміятися. Або спробуйте пограти в «День обміну ролями», колибатьки прийдуть голодними на кухню, очікуючи від дітей смачного сніданку. А потім відмовимося прибирати й захочемо полежати зі смартфоном пів дня.

І не забуваймо про ефективність планерів, органайзерів, які допоможуть дітям зараз краще зорганізувати свій насичений кінець навчального року. Утім, ці календарі мають бути наповнені не лиш тим, що «треба», а, передусім, тим, що вже «досягнуто»: наклейками-успіхами, серденьками, смайликами, намальованими батьками.

Як підготувати дітей до того, щопісля піврічної перерви їм таки доведеться у вересні повернутися до школи?

– Складно відповісти, бо зараз слово «підготувати» для мене так само неприйнятне, як і «мотивувати». Дочекаймося хоча б до серпня. А там побачимо, як розвиватимуться події. Зараз, як ніколи, варто жити сьогоднішнім днем, тут і тепер. Радіти кожній миті спокою, здоров’я, часу разом. Якщо діти відпочинуть, повернуться до живого спілкування з однолітками, трохи вийдуть за межі чотирьох стін дому, то вірю, що самі захочуть до школи, без нашого дорослого «доведеться».

Соцмережами блукає картинка, де двоє ув’язнених малюють на мольбертах. Один – лише грати, а інший – усе, що за гратами. Тому нам важливо дітей зараз надихнути до того, аби вони обрали усе, що «за гратами». Щоби бачили не лякаючу «піврічну перерву», а час свого особливого досвіду, відповідальності, мужності, внутрішньої сили і старань у навчанні, не дивлячись на складні обставини.

Чи варто влітку повторювати якийсь матеріал, чи на три місяці повністю забути про навчання?

– Зі серпня завжди варто трохи приводити наш мозок у тонус, дещо повторюючи, пригадуючи, гортаючи підручники. Але із задоволенням. А не зі страхом та злістю.

Та я б дуже рекомендувала батькам допомогти дітям привести у тонус дитячу навичку бути вдячним. За кожен день, тиждень, місяць. Нехай щовечора пишуть хоча б три картки-подяки за сьогоднішній день: за що сьогодні вдячний Богові, людям, собі.

Дев’ятикласникам скасували ДПА. Більшість розслабилася і перестала до нього готуватися. Чи це не викличе у дітей відчуття, що до іспитів не завжди потрібно готуватися, бо, можливо, «пронесе».

– Це було наймудріше рішення з усіх тих, які приймали в системі освіти. Думаю, якби скасували оцінювання й лякаючі контрольні для інших класів, дітей точно «пронесло» б від стресу, порушень сну й погіршення фізичного здоров’я. Імунітет, між іншим, також залежить від того, що дитина відчуває.

Я щиро радію цьогоріч за дітей та педагогів, яких оминув «монстр» ДПА. Я б цього монстра і в не карантинний час ніколи до школи не запрошувала. Утім, це лиш моя особиста думка.

Як після такої довгої перерви у навчанні дітям налаштувати себе на ЗНО?

– Деякі випускники діляться тим, що мали більше часу на підготовку до ЗНО. Щодо налаштування, то непросто щось радити. Бо цей день і так має у собі купу «страшилок» із присутністю поліції та обмеженнями щодо виходу в туалет. А тут ще й рукавички, маски, антисептики, відстань…

Зараз так важливо батькам і педагогам стати міцною опорою для наших випускників. Допомогти їм відчути себе супергероями, мужніми, сміливими, вмілими, витривалими. Подарувати їм крила та знизити рівень хвилювань. Тоді вони таки наважаться мріяти.

Якщо випускник зі школи ще не визначився з професією, чи варто йому зробити перерву на рік, аби остаточно визначитися?

– В деяких країнах така практика є звичною і нормальною. Я особисто вважаю її теж хорошим варіантом для багатьох учнів. Якщо їм близький такий вибір.

Однак, через те, що серед наших переконань ще міцно тримається «після школи – одразу університет. А як не поступив – біда!», може бути непросто випускнику прийняти осуд чи нерозуміння деяких людей. Втім, якщо бути готовим, що наш особистий вибір не завжди має прогинатися під думки інших людей, із численними запитаннями «А чому? Навіщо? Як?» впоратися буде легше.

Фото: надане Наталією Сиротич

  • 0
  • 5602
Схожі інтерв'ю