Світ швидко змінюється, а разом із ним і правила глобальної гри. Заяви президента США Дональда Трампа, війна на Близькому Сході, трансформація ролі Америки та нові можливості для України формують нову реальність. Про геополітику, ризики і шанс для України стати потужним експортером озброєння ми поговорили в етері Помануфактуримо з професором КАІ, президентом Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексієм Буряченком.
Тут немає простих відповідей. Стратегія Трампа багатошарова і нелінійна. Спочатку, ймовірно, розраховували на швидкий сценарій, своєрідний бліцкриг. Його переконували, що режим в Ірані може швидко впасти, що існують внутрішні сили, які цьому сприятимуть.
Крім того, для США це не лише про війну. Це про контроль над нафтою, а Іран має треті у світі запаси. Контроль над ним означає також вплив на Ормузьку протоку і країни Перської затоки. А це вже прямий аргумент у переговорах із Китаєм. Але був і другий сценарій, затяжна війна. І саме його ми зараз і бачимо.
Так. Це пов’язано і з внутрішньою політикою США. На фоні падіння рейтингів адміністрація може використовувати фактор війни як інструмент впливу, зокрема для запровадження надзвичайного стану і контролю над виборчими процесами. Фактично війна є універсальним виправданням для багатьох політичних рішень.
Це логічно. США змінюють свою роль у світі. Вони більше не хочуть бути глобальним донором демократії. Світ уже не двополярний, але й однополярність себе вичерпує. І Трамп це відображає. Якби це був інший президент, тенденція була б подібною. США більше не мають мотивації утримувати глобальну безпекову систему за власний кошт. Вони хочуть заробляти і укладати угоди навіть із тими, кого раніше вважали опонентами.
Саме так. Ми бачимо демонтаж старої системи безпеки. Роль США зменшується, а світ фрагментується. У підсумку з’явиться нова модель, але в ній Америка вже не матиме тієї ваги, яку має зараз.
Це дуже перспективний напрямок. Україна отримала унікальний досвід сучасної війни. І цей досвід є надзвичайно цінним. Будь-яка зброя, яка проходить реальні бойові випробування, автоматично дорожчає на 20–30 відсотків. Це глобальне правило ринку. Але тут важливо розуміти, що ці технології не є приватною власністю. Це результат роботи держави, науки і військових.
Абсолютно. Найбільший ризик це витік технологій. Якщо наші розробки потраплять до ворога, це зведе нанівець величезну роботу. Тому експорт має бути повністю контрольований державою і відбуватись на рівні міждержавних угод.
І дуже високий. Країни Близького Сходу фактично стоять у черзі за нашим досвідом. І це шанс для України не лише заробляти, а й формувати нові безпекові союзи.
Так, це цілком реально. Але ми маємо продавати лише те, що не шкодить нашій обороноздатності. Наприклад, застарілі зразки, як FPV-дрони перших поколінь, можна експортувати без значних ризиків.
Україна може стати одним із ключових елементів нових безпекових альянсів. Ми вже бачимо формування нових зв’язків між Європою, Близьким Сходом і Туреччиною. Це нова геополітична архітектура. І важливо не лише виробляти зброю, а й передавати досвід ведення війни, роботи спецслужб і протидії загрозам.
Світ входить у фазу великого перерозподілу сили. Старі правила більше не працюють. І виграє той, хто швидше адаптується. Для України це не лише виклик, а й шанс стати значно сильнішою державою і у військовому, і в економічному сенсі.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь