«Чим більше ударів по логістиці, тим менше можливостей у ворога»: Федоренко про Чонгар

Українські сили завдали удару по мосту в районі Чонгара, ключовому логістичному маршруту між окупованим Кримом і частиною Херсонської області. Після атаки рух через пункт пропуску Джанкой був призупинений, а пошкодження інфраструктури підтвердили як українські джерела, так і окупаційна влада. В етері Львівської мануфактури новин про це говорив командир 429 окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» командування Сил безпілотних систем ЗСУ Юрій Федоренко.

Я би трохи проговорив про ширший контекст. Усі подібні операції потрібно розглядати як системний вплив на логістику противника. Логістика це, по суті, «кров війни». Якщо ми впливаємо на логістичні вузли, мости, склади, місця накопичення, ми перекриваємо ворогу можливість забезпечувати передній край необхідною кількістю озброєння і боєприпасів. Чим глибше і системніше це відбувається, тим менше ресурсів доходить до лінії бойового зіткнення, і тим нижча інтенсивність штурмових дій.

Якщо взяти дрони, які атакують українські міста, є кінцевий етап коли дрон уже в повітрі і його збивають. Але якщо відмотати назад, є пускові майданчики, є склади зберігання, є виробництво і є фінансування. Якщо ми впливаємо хоча б на частину цих ланок системно, противник втрачає можливість нарощувати інтенсивність ударів. Це стосується не лише дронів, а й ракет та іншого озброєння.

Частково. Зараз змінюється сам характер війни. Якщо раніше це були поодинокі точкові удари, то тепер це системна робота. Сили оборони отримали можливість щодня завдавати велику кількість уражень по логістиці противника. Це створює постійний тиск, який поступово виснажує його можливості, але це лише один із елементів загальної системи війни.

Частину завдань уже виконують роботизовані системи. Раніше для доставки спорядження чи евакуації залучали транспорт з екіпажем, тепер дедалі більше завдань виконують наземні роботизовані комплекси. Людина при цьому не зникає, але переходить у роль оператора, який працює на відстані, що зменшує ризики і підвищує ефективність.

Ні. Піхота залишається основою контролю території. Завдання технологій не замінити військового, а максимально підвищити його захищеність і ефективність на передовій.

Ми вже бачимо, що противник втрачає темп наступальних дій і його можливості обмежуються. Але це процес, а не миттєвий результат. Для закріплення ефекту потрібні три речі: люди, ресурси і система управління. Без цього навіть системні удари по логістиці не дадуть довгострокового ефекту.

У різних структурах це відбувається по-різному. У силах безпілотних систем є постійна комунікація і збір бойового досвіду. Думки військових, зокрема командирів, враховуються при формуванні рішень. Але врахувати абсолютно все неможливо через фінансові, організаційні та часові обмеження.

Реформа це процес, а не разова подія. Це як великий ремонт або будівництво під час складних умов. Є стратегія і ресурси, але потрібен час і люди, які це реалізують. Тому зміни відбуваються поступово.

Ключове це комплектність війська: люди, підготовка, фінансування і технологічний розвиток. Якщо ці елементи працюють разом, можна не лише утримувати фронт, а й поступово змінювати ситуацію на свою користь.