Україна продовжує завдавати ударів по стратегічних об’єктах на території росії. Однією з останніх цілей став нафтопереробний комплекс у Ленінградській області поблизу Санкт-Петербурга. Водночас на фронті залишається складною ситуація навколо Костянтинівки, а військові експерти не виключають нових загроз на Сумському та Чернігівському напрямках. Про ефективність ударів по російській нафтовій інфраструктурі, перспективи літньої кампанії та внутрішні проблеми України в умовах війни в етері Львівської мануфактури новин розповів генерал ЗСУ Сергій Кривонос.
Гарне питання. Давайте згадаємо, скільки нафтопереробних заводів є в російській федерації. Близько 37 працюючих, ще десятки законсервованих або таких, що добудовуються. Тому ми мусимо нарощувати кількість ударів і, саме головне, точність ударів. Тоді це буде давати результат, як це вже було раніше, коли наповнення бюджету російської федерації значно зменшувалося через втрату можливостей торгувати нафтою. Дякую Силам спеціальних операцій за чудову роботу. Головне – не зупинятися та нарощувати зусилля не лише по дальності, а й по кількості та якості ударів.
Ми ще не знищили спроможність росії повністю добувати і переробляти нафту. До досконалості ще далеко. Що стосується Криму, то він переживав серйозні паливні кризи ще в 90-х роках, тому для місцевого населення це не щось абсолютно нове. Але треба розуміти, що центральній владі російської федерації абсолютно байдуже, як почуваються окуповані території. Вони в першу чергу будуть забезпечувати москву і Петербург. Все інше для них другорядне.
Є люди на окупованих територіях, які чекають на Україну і розуміють необхідність таких ударів. Але вже виросло покоління під впливом російської пропаганди. І тут дається взнаки відсутність системної інформаційної роботи України з населенням окупованих територій.
Ні. У нас не слабка протиповітряна оборона. Вона достатньо потужна. Але питання в насиченості необхідними засобами. Це вже питання не до Збройних сил України, а до політичного керівництва країни. Саме вони мають вкладати кошти в реальні проєкти посилення оборони. Коефіцієнт ефективності нашої ППО дуже високий. Те, що ми можемо збивати, ми збиваємо максимально ефективно. Але є засоби ураження, зокрема балістика, проти яких нам поки що бракує ресурсів.
Якби ще з 2022 року вкладали кошти у власні зенітноракетні комплекси, використовуючи напрацювання українських підприємств, ситуація була б кращою. Це приклад відсутності стратегічного мислення з боку політичного керівництва.
Проблема не в КАБах. Це один із найпростіших виробів, який можна створити за наявності фінансування. Головна проблема полягає в іншому як нашим літакам максимально безпечно підходити до лінії фронту, уникаючи російської ППО. Для цього потрібно нарощувати можливості знищення російських зенітноракетних комплексів. Саме придушення ворожої ППО є завданням номер один. Тоді наша авіація зможе працювати значно ефективніше.
У нас немає маловажливих міст. Свого часу важливими були Авдіївка, Сіверськ, Покровськ. Так само важливою є і Костянтинівка. Ворог достатньо успішно використовує місцевість та змінену тактику просочування невеликими групами в міську забудову. Потім ці групи посилюються і завдають ударів по наших військах. Для нас Костянтинівка є серйозним викликом. Утримання міста під контролем це питання номер один. Необхідно забезпечувати перевагу в повітрі за допомогою дронів і системно знищувати російську логістику як поблизу міста, так і в оперативній глибині. Чим більше ми будемо бити по російському тилу, тим менше можливостей у ворога буде для наступу.
Це заява керівника НАТО, і це добре. Але я б не радив одягати зелені окуляри та надто радіти окремим тактичним успіхам. Попереду ще дуже багато роботи. Ми самі говоримо про складну ситуацію біля Костянтинівки, про інші проблемні ділянки фронту, а паралельно заявляємо про стабілізацію. Це не зовсім відповідає реальній картині. Активність ворога на окремих напрямках залишається високою. Тому зарано говорити про перелом ситуації.
Такі ризики існують. Утримання додаткових сил на цих напрямках означає витрату наших резервів, які потрібні на сході та півдні країни. Ворог це прекрасно розуміє і намагається змушувати нас розосереджувати сили вздовж великої ділянки кордону. Що стосується більш масштабних сценаріїв, то ближче до кінця літа та початку осені може зрости активність і з боку білорусі. Орієнтовно йдеться про серпень-вересень.
Крім того, варто очікувати активізації ударів по українському аграрному сектору після збору врожаю. Для нас урожай це надходження до бюджету. Для ворога ціль, яку він намагатиметься знищити.
Ми дивимося на ситуацію як оптимісти, а президент Румунії дивиться як політик, який відповідає за свою країну. Його цікавить безпека Румунії. Чого ми очікували? Що він буде більше переживати за Україну, ніж за власну державу? У нас часто присутній україноцентризм, коли ми вважаємо, що весь світ має об’єднатися навколо наших проблем. Насправді більшість країн світу керуються власними інтересами. Так само діє і Румунія.
Тому що ми програли інформаційну боротьбу за польську аудиторію. Чи присутня Україна в польському інформаційному просторі зі своєю історичною позицією? Ні. Поляки сформували власне бачення подій, а ми практично не працювали над тим, щоб донести свою точку зору. Тому зараз маємо відповідні наслідки. Чесно кажучи, мене більше хвилюють внутрішні проблеми України, ніж реакція Польщі на наші рішення.
Мене більше цікавить не те, що робитимуть росіяни, а те, що робитимемо ми. Перше це підготовка населення до захисту власних територій. Друге – випуск військової продукції та забезпечення потреб Збройних сил. Третє – фортифікаційне облаштування території України. Якщо ці три напрямки будуть системно реалізовуватися, тоді спроможності росіян будуть зменшуватися. Якщо ж ми не будемо працювати, то навпаки можливості ворога лише зростатимуть.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
