Про розвиток культури, молодіжного театру, волонтерство в Золочівській громаді LMN поспілкувалася з засновницею та керівницею Золочівського молодіжного театру «Край», журналісткою і волонтеркою Катериною Тихоновою.
Катерино, розкажіть про театр. Що зараз найбільш цікавить відвідувачів? Як зараз розвивається культура в громадах? Чи складно розвивати театр?
Наш Золочівський молодіжний театр “Край” працює вже більше 15 років. Спершу я була його учасницею. Нашим керівником був Андрій Ігорович Карнидал. Вже тоді наш колектив брав участь у конкурсах, фестивалях. Але потім раптово захворів наш керівник і, щоб театр не припинив своєї діяльності, ми почали самостійно проводити репетиції.
Ми – молодіжний театр, серед учасників в основному школярі та студенти, але є і старші люди. Знаєте, за останнє десятиліття помітила, що є тенденція відвідувати театр “Край” сім’ями – ходять і беруть участь у виставах і батьки, і діти. Ми робимо різнопланові постановки – і патріотичні, і дитячі, і ліричні, і приурочені відомим українцям. Тому, на кожну виставу є свій глядач (відповідно віку та вподобань).
Щодо розвитку культури у Золочівський громаді, то можу сказати, що заходів у громаді відбувається багато – і у місті, і в селах. В основному, це заходи, приурочені подіям державного значення, пам’ятним датам, а також пісенні конкурси та фестивалі. При Палаці культури функціонує також Народний театр (керівник Т.Вітка). Час від часу ми організовуємо спільні театральні проєкти.
Розвиток театру, як і будь-яка інша справа, потребує неабияких зусиль. Це ж не професійний театр. Треба самостійно думати над костюмами для виступів, декораціями, афішами тощо. Але, знаєте, хвилювання будь-яких артистів – чи прийдуть на захід люди. Тому, завчасно робимо оголошення, поширюємо інформацію в соцмережах.
Нещодавно ми ставили виставу “Гаррі Поттер і скарб Якуба” за сценарієм нашого учасника, талановитого Олексія Блиска. Був повен зал глядачів. Перед виставою волонтери, художники, майстри та кондитери провели благодійний ярмарок перед виставою, а також надали для нього свої вироби. Під час вистави та ярмарку ми зібрали 18 950 грн та 100 євро. 16 500 передано на дрони, решту коштів витрачено на термогрілки.
Ви керівниця театру, його ж засновниця, волонтерка і журналістка, поетка і дуже добра і щира людина. Розкажіть, як ви все встигаєте? Хто вам допомагає?
Окрім того, я ще еколог і саме з цим зараз пов’язана моя основна професійна діяльність. Ви не перші, хто мене запитує про це. Чесно? – сама не знаю. Банально буде, якщо скажу, що вмію планувати час – це не так. Бо, як в народі кажуть, людина планує, а Бог керує. Просто, знаєте, роблю те, що мені подобається, роблю те, що мене надихає. Тому і час знаходжу на це.
Іноді мені навіть здається, що моя надмірна активність ставить людей в незручне становище. Але ж, звичайно, без підтримки однодумців, колег, друзів все було б значно важче…
Ще дуже важлива підтримка найближчих людей – мами та чоловіка, бо ж будь-яка моя активність – це автоматично моя відсутність вдома. Тому дякую їм за розуміння – це надважливо!
Про волонтерську діяльність можу говорити довго. Бо цей ланцюг добра – безперервний і тягнеться з 2004 року. Ще тоді це були перші акції до Дня Святого Миколая, допомога людям, які потребували фінансової підтримки на лікування, допомога сиротам, діткам з інвалідністю та іншим верствам населення.
За 20 років спільно з небайдужими людьми ми зробили багато добрих справ! І це дуже цінно!
З 2014-го – активно допомагаю захисникам, з 2022-го – волонтерю в Штабі допомоги Золочівської міської ради, який розташований в Золочівському палаці культури.
З 2022-го року, за допомогою добрих людей, ми придбали та передали на фронт 7 авто. Дякую хлопцям, які їх переганяли, фарбували, ремонтували безкоштовно.
Окрім того роблю вдома хімічні грілки для воїнів, батончики енергетичні, пастилу, халву, джерки м’ясні, сушу овочі для перших страв. До сушіння і приготування батончиків також доєдналися небайдужі люди, без їхньої допомоги це були б значно менші об’єми. Важливою також є сировина для сушіння. Дякую усім добрим людям із Поморянщини та Золочівщини, які допомагають овочами та м’ясом.
До роботи долучилися також мої сусіди. Ми з ними і перші страви пакуємо, і свічки окопні робимо.
Журналістикою зараз займаюся не дуже багато. Основна журналістська діяльність – пости подяк в соцмережах. Іноді так бракує на них часу або просто через втому нема бажання писати. Але самі розумієте, подяка людям – то святе. Тому принагідно дякую кожному, хто допомагає і довіряє! А раніше писала тексти для сайтів, місцевої преси. Зараз моя активність у цьому напрямку значно менша.
Вірші пишу без примусу, лише, коли натхнення відвідує. Це зараз трапляється не дуже часто, зізнаюся. Своєрідний блок на творчість трапився після коронавірусу. Твориться, в даний період часу, в більшості на воєнну тематику. Які події, такі і вірші… Час від часу пишуться оповідання, казки, есе. Я є членкинею Національної Спілки письменників України, авторкою семи книг, дві з яких – для дітей. Ще друкувалася в багатьох альманахах, благодійних збірниках, які видавалися для діток з інтернатів та багатодітних сімей та ін.
Була лауреатом та дипломантом десятків літературних та театральних конкурсів. Серед них, літературна премія ім. Катерини Мандрик-Куйбіди, “Коронація слова”, всеукраїнські конкурси читців, поетів тощо.
Як у Золочівській громаді розвивається молодь? Молодіжний напрямок загалом. Чи діти допомагають, волонтерять?
Так, волонтерять. Особливо зараз це дуже відчутно. Цінно, коли допомагають діти і старші люди. Є старші жінки, яким вже понад вісімдесят. Вони в’яжуть шкарпетки, щоб захисники не мерзли в окопах.
Є дітлахи, які плетуть сітки, роблять браслети, малюють картини і продають на аукціонах, ярмарках. Дуже важливим є виховання в сім’ї, вплив друзів. Серед моїх друзів є багато волонтерів. То така тенденція, якщо хтось із рідних допомагає, то і дітки теж мають бажання волонтерити.
Молодь дуже активна. Школярі та студенти долучаються до різноманітних акцій. Таких як “Не мовчи. Полон вбиває”, літературні вечори, Фабрика Святого Миколая, книжкові толоки ім. Любові Хомчак. Також молодь активна у спортивних подіях, які відбуваються в місті, презентаціях та ін.
Щоб ви зараз порадили мешканцям Золочівської громади. Чи є пріоритетом допомога фронту для кожного українця?
Безумовно. Зараз найважливіше – життя наших незламних Захисників та перемога! Прийнято говорити, що малих донатів не буває. Але не завжди вирішальними є кошти, важлива підтримка. Можна робити якусь зовсім маленьку справу, але, якщо вона є частинкою великого процесу, який наближає мир в Україні, то це треба робити без жодних сумнівів!
Можливо є успішні кейси у вашій громаді, з якими ви б поділилися як досвід для інших громад?
До успішних кейсів я б віднесла функціонування Штабу допомоги для військових і ВПО, залучення молоді до театру (це розвиває і мислення, і впевненість, і мовлення), проведення книжкових толок, організація благодійної акції – фабрики Святого Миколая “Миколай про тебе не забуде”, створення поетичних квестів-подорожей містами України (для нашого міста такий квест був розроблений завдяки Уляні Михайлишин). Ще є чим поділитися – запрошую вас у гості!
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
