Спокій батьків забезпечить дитині міцну нервову систему, – психологиня Поліна Старцева | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
01 Червня, 13:47
logo-black

Спокій батьків забезпечить дитині міцну нервову систему, – психологиня Поліна Старцева

В умовах повномасштабної війни українці стикаються із різними проблемами. Однією з них є страх за життя своїх дітей, відтак перед батьками постав вибір – залишатись із дітьми в Україні чи виїхати в безпечне місце за кордон.

Після двох років від початку вторгнення ця проблема й досі нікуди не зникла, а негативні наслідки, які проявляються у психологічному стані дітей, лише збільшуються. Зважаючи на це, батькам необхідно володіти базовими знаннями, аби допомогти малечі пережити травматичний досвід та повернути радість дитинства. 

Відтак з нагоди Дня захисту дітей LMN вирішила поспілкуватись із психологинею БФ «Голоси дітей» Поліною Старцевою, щоб дізнатись, що для дитини є травматичнішим – життя в Україні чи переїзд за кордон, а також ознайомитись із динамікою звернень щодо даних проблем станом на сьогодні.

Що для дитини із України, зокрема із західних регіонів, більш травматично: залишатись вдома чи виїхати за кордон?

Важливо не розділяти дітей на тих, хто живе на сході, чи тих, хто живе на заході чи в інших регіонах, адже реакція на війну в дітей абсолютно індивідуальна і не прив’язана до території. Якщо мова йде про західну частину країни або про закордон, як про умовно більш безпечне місце, то ризик травмуватись емоційно є всюди.

Взагалі тут варто досліджувати глибше такі моменти як середовище, в якому живе дитина, наскільки екологічне та безпечне в малечі спілкування з батьками та однолітками, наскільки дитина відчуває себе частиною соціуму, який її оточує, відчуває підтримку й опору від старших, наскільки гарно вміє адаптуватись, а також особливості нервової системи.

Ми повинні пам’ятати, що не всі діти будуть травмовані війною, а також те, що умовно якась дитина зі Львова або Чернівців може бути більш емоційно ранена подіями в країні, ніж дитина, наприклад, із Харкова чи Миколаєва. Втім, може бути і навпаки.

Буває й так, що діти які залишились в Україні, демонструють менше проявів психологічної травми, ніж ті діти, які свого часу були вимушені різко збирати речі і переїздити в незнайоме для них місце. Адже якщо у дитини є трішки безпечніше місце проживання, стабільні гуртки, її друзі, то для неї може бути травматичним саме переїздити і прощатись з тим, що є в Україні, особливо якщо дорослі які поруч не є достатньо стійкими та адаптивними.

Який повинен бути алгоритм дій батьків, які залишаються із дітьми вдома? Про що потрібно памʼятати у таких випадках?

По-перше, діти мають знати техніку безпеки при повітряних тривогах та обстрілах, номери усіх екстренних служб і вміти ними користуватись, номери телефонів довірених для родини осіб (когось з родичів або з друзів). Це все мають пояснити їм батьки та допомогти десь собі занотувати.

По-друге, батьки мають бути опорою для дитини та, за можливістю, спланувати свої дії на випадок погіршення ситуації чи в разі загрози життю. Повинен бути план, як забезпечити неперервність життя дитини. Діти відчувають батьківську тривогу й розгубленіть, тому завжди очікують якихось чітких та коротких пояснень.

Окрім того, дуже важливо не транслювати та не висловлювати свою тривогу дітям, а обговорювати її лише між дорослими, підтримуючи звичні для малечі темп життя та ритуали.

Що саме може бути найбільш травматичним для малечі, яка з родиною залишилась в Україні? Як заспокоїти дитину у таких випадках?

Звісно, це – сама ситуація небезпеки, яку складно передбачити, адже ми знаємо, що й у західних регіонах не є безпечно, не кажучи вже про інші міста. Власне, тому і потрібні алгоритми дій.

Зазвичай, ті діти які приходять до мене як до психолога, зауважують, що їх лякають гучні звуки, повітряна тривога та гуркіт, а також – залишатись без дорослих, коли починається тривога (як наслідок, загалом, лишатись без дорослих). Звісно травматичним може стати опинитись в центрі страшної події, або стати свідком (для малечі достатньо навіть свідком того, що можна побачити на екрані).

Важливо, щоб батьки не нехтували своєю безпекою, адже діти беруть за взірець поведінку дорослих. Відтак, якщо дитина бачитиме, що її дорослі їдуть в потенційно небезпечне місце (наприклад, вибирають щотижня їздити у Харків, адже там квартира), то малеча теж перестане цінувати своє життя.

Коли дитина висловлює своє занепокоєння, ділиться страхами чи якимись іншими неприємними для неї емоціями, варто бути поруч, обіймати (якщо діти це люблять), дати можливість висловитись. У таких ситуаціях важливо налагодити стабільність, наскільки це можливо. З маленькими дітьми корисно грати в різні ігри, адже зазвичай малеча придумує сюжети гри самотужки й виражає у них те, що її найбільше хвилює.

Взагалі переїзди, втрата людей або речей (навіть якоїсь маленької, але улюбленої іграшки), булінг, батьки на війні, адаптація до нового середовища – факторів ризику, які можуть бути травматичними безліч! Тому сучасні діти, які стикаються із сьогоденними труднощами, – це маленькі герої!

Як мінімізувати стрес дитини, яка залишилась з батьками в Україні?

По можливості віддалитись від тих місць, які є найбільш небезпечними. Також важливо забезпечити дитину усіма необхідними знаннями щодо техніки безпеки.  Підтримуйте теплі стосунки із малечею, транслюйте їй впевненість у своїх діях, висловлюйте свою підтримку.

Вкрай важливо підтримувати сталий ритм життя дитини (зустрічі з друзями, гуртки, розклад дня, тощо), допомагати підтримувати стосунки із однолітками (допомагати запрошувати в гості, організовувати спільні активності).

Як змінилась динаміка звернення до вас щодо даної проблеми?

Насправді звернень стає тільки більше, і така тенденція триватиме ще довго. Адже зазвичай симптоми стресу не завжди проявляються одразу і не завжди швидко зникають.

Травматичний досвід в умовах виїзду за кордон. Чи є потреба вивозити дитину, якщо на заході країни менш небезпечно?

Це питання батьки вирішують самостійно, спираючись на свої можливості і готовність. Адже за кордоном теж достатньо викликів і стресів, з якими доведеться зіткнутись.

Втім, якщо є час подумати, я б радила зважувати усі «за» і «проти». Важливо спитати про це дитину, а також до переїзду підготувати її до цього (хоча звісно в пріоритеті питання безпеки). Місце для переїзду варто підготувати завчасно, або хоча б продумати  умовний план дій. За потреби, і якщо є така можливість, сходити до психолога й проговорити свою тривогу.

Звісно, якщо стоїть питання гострої небезпеки, треба просто брати ноги в руки та рятувати життя. Але якщо вжити усіх заходів, що зменшують тривогу перед переїздом, заручитись підтримкою, ризик травмування дитини й дорослого буде значно менший. Головне пояснювати все дитині максимально просто (наприклад, “ми не забираємо тебе від друзів, ми рятуємо наші життя.. але будемо робити все можливе, щоб спілкування з друзями лишилось, або з’явились ще й нові друзі”). Важливо зважати на рівень розвитку дитини, вміння вчитись та швидко вчити мову, щоб вона не почувалась ізольованою в іноземному середовищі.

Винятком можуть бути діти, що мають певні особливості роботи нервової системи, наприклад, діти з аутизмом, з РДУГ тощо, які можуть бути більш чутливими до звуків, запахів, сирен, відключень світла. Таких дітей варто якомога швидше забирати з місць, де цього багато, адже це дуже дратує їх нервову систему і поглиблює симптоматику.

Що негативно може впливати на психіку дитини в умовах переїзду?

Дезорієнтація і непідготовленість батьків, відсутність бажання у дорослих адаптуватись та будувати соціальні контакти. Сприйняття дитини соціумом (наприклад, в школі чи садочку), нерозуміння мови, відсутність можливості мати цікаве дозвілля (це те, що спричиняє ізоляцію), – це все безумовно негативно впливає на психологічний стан малечі.

Як мінімізувати стрес у дитини закордоном?

Дбати про усі ті пункти, що перераховані вище. Бути підтримкою для дітей, намагатись більше спілкуватись із ними, зберігати соціальні зв’язки, бути корисними один одному та людям, що оточують. Немало важливо вчити дитину бути самозарадною, тобто незалежною від помочі інших людей. Також треба зберігати звичні для родини ритуали, розклад, підтримувати стосунки із рідними на відстані.

Чи змінилась динаміка звернень щодо даної проблеми?

Динаміка звернень щодо даного питання також тільки зросла, і з часом буде ще більше зростати, адже, як і у попередньому випадку, симптоми стресу не завжди проявляються одразу.

Яка із двох вищезгаданих проблем частіше зустрічалась при зверненнях осіб? Як загалом змінилась динаміка звернень щодо схожих проблем станом на сьогодні?

Насправді однаково, адже знову ж таки, рівень і ризик травмованості дитини не залежить від місця її перебування, але залежить від ряду інших важливих факторів. Загальна кількість звернень збільшилась, і буде тільки рости.

Які ви можете навести поради для психологічного здоровʼя дітей сьогодні? Що потрібно памʼятати в першу чергу?

Дітям важлива гра, стабільність розкладу, стосунки з однолітками, теплі відносини із батьками, ясність. Також немало важливо, щоб у малечі була можливість бути вільними і творчими, бути самозарадними та соціально активними.

Потрібно пам’ятати, що спершу дорослі мають подбати про свою нервову систему, й тоді дітям буде значно легше поратись з цим теж. Саме спокій батьків забезпечить дитині міцну нервову систему.

User Image
Вікторія Михаць
  • 0
  • 150
Схожі інтерв'ю