Мама загиблого Воїна Романа Царевича просить мешканців Львівщини підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України | Львівська мануфактура новин
Мама загиблого Воїна Романа Царевича просить мешканців Львівщини підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України
23 Квітня, 16:10
logo-black

Мама загиблого Воїна Романа Царевича просить мешканців Львівщини підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України

Мати полеглого на війні воїна Надія Царевич звертається до мешканців Львівщини з проханням підписати петицію про надання почесного звання «Герой України» (посмертно) її синові — Роману Царевичу.

Роман народився 13 липня 1997 року в селі Завадів Львівської області, де й проживав. Після школи навчався у Дрогобицькому фаховому коледжі нафти й газу. У 2018 році здобув ступінь бакалавра в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Після цього був призваний на строкову службу до військової частини 3024 Національної гвардії України в місті Павлоград Дніпропетровської області.

З 2016 року, працював у компанії «Нова пошта». У вільний час Роман захоплювався кулінарією: вчився онлайн, дивився відеоуроки від блогерів і багато практикувався вдома. Згодом відкрив у рідному селі піцерію — спочатку це був маленький, домашній заклад, де сам був піцайолою. Працював у вихідні та після основної роботи. Його піца припала до смаку місцевим, кількість замовлень зростала, з’явилися помічники, і вже йшла мова про реєстрацію бізнесу. Але почалася повномасштабна війна.

З 7 березня 2022 року Роман був мобілізований до лав Збройних Сил України. Не ховаючись від обов’язку, він свідомо і мужньо пішов захищати рідну землю.

«Роман був доброю, щирою, безвідмовною людиною, завжди допомагав іншим. Він був дуже стриманим, у складних ситуаціях заспокоював усіх і завжди знаходив вихід. Його мама відчувала в ньому опору — він був старшим сином. Навіть попри війну, Роман одружився. Це свідчить про його людяність, про бажання жити та будувати майбутнє», — розповіла LMN його двоюрідна сестра Наталія Філізоф.

Він виконував бойові завдання у Луганській, Донецькій, Харківській і Сумській областях у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був надійним побратимом, сумлінно та обережно виконував свої обов’язки. Згодом його перевели до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де брав участь у спецоперації на території Курської області рф.

«У телефоні Романа ми знайшли відео, як він з побратимами перетинає кордон. Він був серед перших, хто зайшов на територію ворога. Понад місяць працював там. Одного разу, заїжджаючи в лісопосадку, наїхали на міну. Загинув один боєць, Роман і ще двоє отримали важкі травми та були доправлені до лікарні в Сумах. Роман дуже любив життя. У телефоні не було жахіть війни — він знімав білок, які робили трюки, чи оленів, що забігали на позицію. Він мав мрії, плани, був невтомним оптимістом. Казав: “Все буде добре. Я все зроблю, все зароблю. Все прийде з часом…», — розповів рідний брат Дмитро.

14 вересня 2024 року, внаслідок підриву на ворожій міні на території Курської області рф, Роман отримав поранення, несумісні з життям. Того ж дня він помер у лікарні міста Суми. Йому було лише 27 років. У Романа залишилися мати, батько і рідний брат. Його поховали в рідному селі Завадів.

«Він довго не виходив на зв’язок, і ми почали дзвонити командиру. Нам сказали, що він у лікарні. Але коли рідні приїхали до нього, його серце вже не билося…» — згадує Наталія Філізоф.

Щоб Президент України розглянув електронне звернення, потрібно зібрати 25 тисяч підписів. Підтримати петицію можна за посиланням.

User Image
Адріана Карапінка
Відео