«Я пригадую Тарасика маленького, коли він уже усвідомив, хто такий козак і що таке козаччина. Ми розповідали йому багато казок та легенд. Згодом Тарас дізнався, що його бабуся з роду козаків. А його прадідусь Микола – козак Микола. І яке ж було здивування, коли наша дитина у п’ять років почала благати нас змінити своє прізвище з Матвіїв на Козак. Пройшло кілька років і Тарас залишив цю надію, але він залишився козаком по суті. Він завжди був першим, але ті, що поруч з ним, теж були перші. Він шукав у людях своїх соратників, побратимів, і у цьому його унікальність. Його козацький дух, дух свободи і боротьби, завжди надихав інших», – розповіла мама Тараса Валентина Матвіїв.
