«Там, на першій лінії, ми звикли бути під постійними обстрілами. Але тоді орки нас накрили так, що зразу декілька наших загинуло, інші отримали поранення. Один з них періодично приходив до свідомості і просто кричав: «Ябчанка, Ябчанка!». Було моторошно. Я повз, тягнучи свого пораненого друга до посадки. І тут – знову «прилітає». Мені осколок попав в ногу. Це був такий сильний запаморочливий біль, якого я ніколи не відчував. Такий, що я не відчув іншого поранення – у плече», – розповідає Олександр.