Врятував побратимів ціною власного життя: пам’яті Героя Романа Кавчука

реклама

22 березня 2023 року Україна попрощалась із Героєм Романом Кавчуком (позивний «Тінь»), воїном 2 батальйону 81 Аеромобільної бригади, який загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва, на Луганщині.

Роман Кавчук народився 6 серпня 1985 року в селі Воля Чорнокінецька, на Тернопільщині. До 2000 року жив і навчався у школі в м. Сургут, на північні Сибіру, де батьки були на заробітках. Як розповів LMN брат Героя Андрій, в дитинстві Роман тяжко хворів на епілепсію і кілька раз був на межі життя і смерті.

336169041_901204317658812_5447838969506825785_n

Герой Роман Кавчук з братом Андрієм

«Господня воля була, щоб Роман жив, а ці хвороби і терпіння гартували його дух і волю. У 2000 році Роман переїхав в Україну і тут закінчив середню школу. Далі було навчання в Академії ветеринарної медицини у Львові, де Роман мешкав з 2002 року», – згадує він.

Він працював у Львові, а також їздив на заробітки до Іспанії та Польщі. Останнім місцем роботи Романа була міжнародна компанія з продажу автозапчастин, звідки він звільнився і пішов на війну. Це сталось влітку минулого року, а до того від початку повномасштабного вторгнення він активно допомагав як волонтер, доставляючи гуманітарну допомогу, військову амуніцію та медикаменти туди, куди відмовлялися їхати інші.

imgonline-com-ua-black-white-hhcmrc6xa8ejnfw-2

«Роман був безвідмовною людиною. Якщо не було охочих їхати в «гарячі точки», Роман завжди був готовим возити людям до окупованої Миколаївщини та Київщини їжу, воду, необхідні речі. Роман казав, що не може сидіти без діла, коли в країні війна. У „Червоному Хресті“ возив допомогу у найбезпечніші регіони. Говорив волонтерам, щоб не давали йому у Львові ніяких завдань, завжди був готовий їхати туди, де стріляють і туди, де люди в окупації чекають допомоги», – згадує його колега волонтер Андріян.

Влітку 2022 старший син Романа Віктор закінчив школу і постало питання здобуття якісної вищої освіти. Прагнучи кращого майбутнього для своїх дітей Роман підтримав рішення дружини і провів її з дітьми за кордон, а сам пішов добровольцем та долучився до лав ЗСУ. 7 серпня 2022 року він став військовослужбовцем Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Тоді Романа відібрали до команди військовослужбовців, які поїхали на підготовку штурмових загонів у Велику Британію. Після повернення в Україну Романа з побратимами скеровали на Луганщину.

«Ми тримали оборону на позиції під Кремінною. Розпочався арт обстріл і штурм орків. В таку мить не знаєш, як себе поведе людина, хтось падає в паніку, когось клинить. Роман, здолавши перший страх, взяв ініціативу в свої руки, скомандував заряджай, почав гатити з кулемета, а побратими подавали набої. Ту атаку ми успішно відбили, без поранених та втрат. Після того бою Роман вперше відчув справжній адреналін, який ще більше додав відваги і сили», – згадує про перший бій побратим Максим (позивний «Дизель»).

13 березня 2023 року близько 10-ї години під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва, на Луганщині, Роман Кавчук отримав тяжке поранення голови та правого плеча внаслідок атаки дрону. Завдяки хоробрості побратимів під шквальний мінометний та артилерійський обстріл рашистів був евакуйований до шпиталю. На жаль, поранення виявилось смертельним. Провівши п’ять днів в комі, 17 березня 2023 року о 18.00 воїн помер.

imgonline-com-ua-black-white-kyxoexrljvbw

«З 1 березня ми були на позиції під Дібровою, на Луганщині. 14 березня нас повинні були замінити, а напередодні 13 березня ми мали тяжкий бій. Нас атакували рашистські дрони та постійні минометні та артилерійські обстріли. Роман з побратимами тримали позицію і успішно збили два дрони. Третій дрон не змогли дістати. Роман рвався перебігти в сусідній окоп, звідки можна було краще стріляти по дрону, але в умовах обстрілів то було дуже небезпечно. Нам в перший раз вдалось стримати Романа, але він розумів, якщо не збити дрон, можемо полягти там усі. Роман виліз з укриття і рванув вперед до окопу. В цей момент дрон скинув гранату «вог», яка взірвалась на голові Романа, поранивши голову та плече. Позицію ми втримали, атаку відбили, ціною життя Романа. Інших загиблих чи поранених в тому бою не було. Спи спокійно, побратиме. Назавжди в строю!», – пригадує обставини загибелі Героя його побратим Андрій.

У Романа Кавчука залишилась дружина Ірина та двоє синів: 18-річний Віктор та 5-річний Домінік-Давид.

реклама