Бізнес-тренер Людмила Калабуха: “31 грудня лягаю спати о 21.00, щоб прокинусь 1 січня”

Христина Старецька

Новорічні поради щодо бізнесу та життя ексклюзивно для читачів LMN  дає Людмила Калабуха – бізнес-тренер з продажів та переговорів, експерт топових ЗМІ, міжнародних проектів та бізнес-шкіл, автор книги-бестселера “Почніть говорити “НІ” та першого профільного україномовного блогу Людмила Калабуха.

Людині притаманно починати відлік з якогось рубежу. З понеділка чи Нового Року, головне почати.

Зміни – це складно. І ми не завжди готові вийти зі славнозвісної зони комфорту. Та приходить час і людину ніби струмом б’є: “Що я тут роблю? Для чого це все? Я не відчуваю радості від свого життя і не хочу, щоб воно було так, як зараз!”

Ось буквально тиждень тому була в мене така ситуація. Кінець року, всі виснажені, скаржаться на повну відсутність енергії та сил і тішать себе ілюзіями, що з перших хвилин нового року щось магічно вирішиться і розрулиться.

І я була у лавах цих знесилених людей, – усміхається. –  Напружений графік тренінгів та консультацій зі збільшення продажів. Мандри: два тижні в Японії, після цього два тижні в Ізраїлі, між ними кілька проектів по всій Україні, зйомки та інтерв’ю на телебаченні. І от сиджу вже тиждень вдома серед хаосу розкиданих по всій хаті речей, нерозпакованих валіз і з відчуттям “не могу поднять ногу”.

І чітко розумію, що треба просто встати з ліжка і почати щось робити. Так хаос, що мене демотивував кілька днів, я розібрала за кілька годин.

Я навела лад у своєму домі. Отже, і моє життя підконтрольне! І багато що залежить від мене, а не тільки від обставин. Це реально дає відчуття всемогутності! Я наповнилася драйвом, енергією, можу і звертаю гори.

Отже, як почати нове життя? Навести лад там, де ви можете, – на робочому столі, в шафі, хаті. І тоді накатом почнуть розгрібатися всі завали як бізнесу, так і життя. І не треба для цього чекати понеділка. Дійте вже!

В мене це працює.

Це мої друзі, клієнти, учасники мої тренінгів, читачі книги “Почніть говорити “НІ”. Це не якісь заокеанські мільярдери із міфологізованою дорогими копірайтерами біографією. Це звичайні люди, які живуть поряд. Такі самі, як ми.

Знаю жінку, яка свого часу опинилася в дуже складному становищі. Маленькі діти – 4 і 2 роки. Хворіють. Кредити, які треба віддати. Чоловік оголосив, що він задихається в шлюбі, який вже за 10 років його виснажив. Тому знайшов жінку, яка його розуміє, і йде до неї.

А що вона? Місяць глибокої депресії. Життя на автопілоті.

А потім їй набридла роль жертви. Яка жертва, коли вона молода і прекрасна! Вона худне на 18 кіло, знаходить няню і починає займатися тим, про що давно мріяла, – організацією конференцій різних напрямків.

За півроку вона стала топовим бізнес-івентером у своєму місті. А коли за рік до неї повертається чоловік, він бачить успішну, красиву, незалежну жінку, у житті якої йому місця вже нема. В неї є бізнес, успіх, визнання і нове кохання. Їй зараз 34.

Історія друга. Він – кандидат історичних наук, вона – асистент кафедри фізики у ВНЗ. Нудна робота, печаль, безгрошів’я. Та вони знають, що найвищі зарплати у програмістів. А гроші – це свобода, якісне життя і втілення мрій. Як давно вони про це мріяли! Вони йдуть на курси програмування, блискуче їх закінчують, звільняються з роботи і влаштовуються в одну з найпотужніших IT-компаній, де впевнено роблять кар’єру. Їм по 45.

Щоб у вашому житті відбулися зміни, треба почати це робити. Просто почати. Ніколи не пізно і не рано. І тоді про вас будуть розказувати в книгах і статтях. Ви почнете надихати інших.

Ключ до фінансового добробуту – власна відповідальність. Суми на картках і в гаманці – то результат не “так сталося” або “такі часи”, а виключно ваших дій. І якщо вам не подобається, що нема грошей на мрії та радості собі та рідним, терміново треба змінювати щось у вашому житті.

Потрібна мотивація. І мене дивують люди, які скаржаться, що в них її нема.

Початок тяжких 90-х. Запросив мене один хлопець на побачення, привів в компанію. На столі стояв кавун. А я кілька років кавунів не їла – наша сім’я  не могла собі його дозволити. Відрізали і мені. Я з’їла червону частину, потім – світло-червону, потім рожеву. Коли перейшла до світло-рожевої, за столом стихли розмови, запанувала агресивна тиша і всі погляди були спрямовані на мене і хлопця, який мене запросив. В компанії були небідні люди.

– Чого ти кавун до самої шкіри виїдаєш? Я тобі ще вріжу, – ніяково сказав мені кавалер.
Більше він мені не дзвонив. А ви б подзвонили?

Звідки я беру мотивацію стільки всього робити, встигати, їздити і так багато та натхненно працювати?

Я дуже не хочу повернутися у своє голодне та безпросвітне минуле, з якого я себе ціною неймовірних зусиль витягнула. Коли не було за що купити ліки для мами, яка тяжко захворіла, весь одяг я сама перешивала зі старих лахів батьків.

Я не соромлюся розказувати цю історію. Це моя правда. Це досвід, який зробив мене такою, якою я зараз є.

І я зроблю все можливе і неможливе, щоб ніколи не повернутися в ті часи. Тому в мене завжди є мотивація! І фінансовий стан в порядку.

На мій погляд, душевна гармонія в тому, щоб займатися тим, що приносить радість, відповідає вашим цінностям та приносить гроші. Так, я наполягаю на тому, що з милим раю в шалаші не буває і гроші – це неодмінна складова гармонійного життя.

Що не дає людям бути щасливими? За моїми спостереженнями як бізнес-тренера, це три речі. Люди шкодують за втраченими можливостями – часом, енергією, друзями, молодістю, порівнюють себе з іншими та не вміють говорити “НІ”.

Почніть дякувати за те, що маєте зараз і припиніть оглядатися назад.

Ніколи не порівнюйте себе з кимось, а тільки із собою у минулому.

Навчіться жити власними мріями, а не рішеннями інших людей. Навіть, якщо це близьке оточення. Саме про це я пишу у своїй книзі “Почніть говoрити “НІ” – як упевнено відмовляти та викликати повагу”.

Щоб бути щасливим, треба чітко визначити власні кордони і повідомити інших, як з вами можна поводитися, а як ні.

Моє життя – щоденне спілкування з сотнями, а інколи із тисячами людей онлайн та офлайн. Тому свята – виключно моя територія. Це час для себе і спілкування з чоловіком.

Вже понад 15 років я не святкую свій день народження, 31 грудня лягаю спати о 21.00, щоб прокинусь 1 січня. Я настільки втомлююся за рік, що мені хочеться тільки одного – тиші та усамітнення. Так відновлююся.

Я не прописую цілі, не звітую в соцмережах, скільки грошей заробила, країн відвідала, провела тренінгів та консультацій.

Не готую фірмових страв, не загадую бажань. Навіть ялинку ми вже років 10 не ставимо. Зелену – тому що шкода дерева, а штучна – для нас сурогат свята. У нас і так свято.

Все в моєму житті – від нових друзів, країн, що я відвідала як мандрівниця, до неймовірних подій та цікавих бізнесових проектів – приходить з натхненням. Я живу у потоці і довіряю Всесвіту. І жодного разу він мене не підвів.

Фото: з архіву Людмили Калабухи