«Ризику прориву до великих міст немає»: Олександр Коваленко про ситуацію на фронті та виклики ППО

Україна демонструє високий рівень ефективності протиповітряної оборони, однак залишається вразливою до балістичних атак. Водночас ситуація на фронті залишається напруженою, але контрольованою, без загрози масштабних проривів ворога. Про це в інтерв’ю повідомив військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Я не роблю прогнозів у стилі “вгадування”, а оперую можливостями противника. Враховуючи їхню систему виробництва і накопичення ракет, нові масовані удари можуть відбутися вже найближчим часом, у квітні. Це може бути буквально в будь-які дати, наприклад у другій половині місяця.

Україна сьогодні є одним із лідерів у сфері протиповітряної оборони. Наші Повітряні сили демонструють дуже високі результати. Зокрема, винищувачі ефективно перехоплюють крилаті ракети, є приклади, коли з 20 цілей було знищено 19. Причому перехоплення відбувається ще до того, як ракети досягають центральних регіонів України, інколи навіть поблизу кордону.

Головний виклик – це балістичні ракети. У нас недостатньо систем, які здатні їх ефективно перехоплювати. Саме балістика спричиняє найбільші руйнування і жертви. Ми вже значною мірою закриваємо питання боротьби з крилатими ракетами, але для протидії балістиці потрібно масштабувати виробництво і залучати допомогу європейських партнерів. Це питання найближчих одного-двох років.

Так, і він вже реалізується. Ми демонструємо власні розробки, аналоги ракет і комплексів малого та середнього радіусу дії. Але для повноцінного закриття неба від балістики потрібне масштабування, і тут без підтримки партнерів не обійтися.

Ризику прориву до великих міст на сьогодні немає. Але є складні ділянки. Зокрема, проблемним залишається східний фланг Слов’янсько-Краматорської агломерації, район Сіверського напрямку. Ворог там має тактичні просування, невеликі, але регулярні. Це пов’язано, зокрема, з управлінськими проблемами на окремих ділянках оборони в минулому. Покровський напрямок залишається одним із найінтенсивніших, але українські сили там утримують позиції. Також складною є ситуація на Лиманському напрямку, однак у російських військ бракує ресурсів для масштабного наступу. Загалом їхні дії зараз радше спроби тиску і локальних проривів, ніж підготовка до великої операції.

Там інша тактика, російські диверсійні групи заходять у прикордонні населені пункти, інколи захоплюють їх і використовують місцевих жителів для інформаційного тиску. Але це дії тактичного рівня, які не мають стратегічного розвитку. Водночас Україні варто думати про створення реальної буферної зони, але не на своїй території, а на території росії, щоб унеможливити такі загрози.