Марта Занюк 

Нещодавно у Львові відбувся конкурс скульптур з льоду, у якому вкотре взяв участь відомий місцевий скульптор Гордій Старух. Його льодова «Спіраль часу» отримала приз глядацьких симпатій.

Гордій розповів LMN про особливості творіння з льоду.

Недавно з`явилася команда «Zymna Voda», яка  забезпечує якісним матеріалом. Це той самий лід, який роблять для коктейлів у ресторанах, харчовий. Він проходить неймовірну кількість очищень, щоб був дійсно прозорий.  Блок, розміром 1 метр на пів або на 25 сантиметрів,  коштує 1200 гривень.

Раніше  ми їздили на озера в Брюховичі, вирізали там бензопилами  кубики і діставали їх великими щипцями з води. Та такий лід був дуже мутний, фігури не виглядали так кришталево, як зараз.

Або ж брали блоки льоду з холодокомбінату. Та вони теж не годилися.

Температура. Якщо перестаєш рухатися, то просто мокнеш і дубієш, – усміхається. – А ще не люблю бавитися з блоками в плані геометрії. Їх треба якісно вирівняти і поскладати один на одного. Оскільки я не є супермоцний чувак, мені постійно треба допомогу.

Зате лід дуже ефектний. За мінімальний час можна зробити щось велике, яке виглядатиме просто вау.  Найбільша його перевага – швидкість обробки, а якщо ще правильно підсвічувати, заломлювати світло, то виходить дуже кльово.

Найефектніший, то, звичайно, бензопила або електропила. Ще така смішна драпака з шурупами, як килим для йогів. Вона колюча, нею розрівнюю площини. Є спеціальні льодоруби, ручні пили. І постійно ми вигадуємо якісь свої інструменти.

От я собі придумав насвердлити саморізів у дерев`яний кружок, воно виглядає трохи страшно. Коли був на конкурсі в Італії, місцеві майстри дивилися і казали «it`s too dangerous»  – «це надто небезпечно».  Вони ж навіть подумати не могли, що це можна робити самому. Адже в них все замовлено, є фірми, які виготовляють спеціальні фрези й таке інше. А ми виходимо з того, що маємо.

Окуляри треба обов’язково, бо не тільки інструмент небезпечний, можна і льодом поранитися. Беремо дві пари рукавиць. Одні теплі, а наверх ще  гумові для високовольтних робіт. І це найкраща можливість убезпечити руки від того, що вони від постійної вологи перетворюються на такі неприємні губки.

Ставлять якісь дурні запитання, наприклад, «А це що, лід?», – сміється. – Є люди, які не вірять, що це й справді замерзла вода.

Найбільшим за кількістю льоду я робив герб на 12 блоків, навколо нього було знамено з твору Івана Франка «Захар Беркут».

Ще одну знакову скульптуру присвятив Георгію Гонгадзе. Це була стіна з прозорих блоків, а в центрі силует людини, яка ніби ту стіну проплавила собою до половини.

Можу похвалитися тим, що з дружиною у Литві взяли третє місце на міжнародному конкурсі по льоду (дружина Гордія – відома мисткиня та скульптор Дарія Альошкіна, – LMN). Там ми зробили Кирила Кожум`яка з таким змієм закрученим.

Найсмішніше те, що коли починався конкурс, я рівняв блоки і не знав, що буду з них робити. Всі прийшли з ескізами, мали щось готове, а я придумував на ходу. Іноді я собі дозволяю так хуліганити, – усміхається. –  Часом мене надихає фольклор, якісь образи, які існують вже кілька століть і я пропускаю їх крізь себе. А взагалі мені не потрібні джерела натхнення. Я бачу розвагу і задоволення, коли в мене мозок починає видавати якісь варіанти розвитку. Бо руці зроблять, тут головне – ідея.

Щоб досягти результату, треба дотримуватися трьох речей. У жодному разі не можна здаватися, не можна погоджуватися на посередній результат і  головне, робити, те, що любиш, і любити те, що робиш. Я кайфую від своєї роботи, тому що мені подобається це робити.

          Дід Гордія зліпив обличчя Івана Франка до відомого монумента 

Гордій Старух почав займатися скульптурою в 11 років під керівництвом свого дядька. Потім вивчав інші матеріали – дерево, мармур, бронза, сніг. Скульптурою з льоду зайнявся у 2008 році.

Скульптура – не єдине захоплення Гордія. Він виготовляє ліри, співає, має власний гурт «Лірвак».