Я приїхала в Україну, бо дуже хотіла бути поряд, – канадсько-українська диригентка Кері-Лінн Вілсон

Відома канадська диригентка з українським походженням Кері-Лінн Вілсон 22 лютого виступила у Львівській національній опері. Під її орудою відбувся концерт-реквієм “Пам’яті Нескорених”, приурочений річниці російського повномасштабного вторгнення та пам’яті всіх загиблих у російсько-українській війні. У цей вечір у виконанні солістів, хору та оркестру Львівської національної опери прозвучали “Реквієм” Джузеппе Верді і “Буча. Lacrimosa” Вікторії Польової. Після концерту Кері-Лінн поділилася враженнями від події, розповіла про Ukrainian Freedom Orchestra, а також про те, чому для неї важливо виконувати українську музику та приїхати в країну, охоплену війною.

Я солідарна з українським народом, тому що маю українське походження. Я канадська українка. Мої прабатьки родом з Чернівців, і я досі там маю родину. Моя двоюрідна сестра Надія живе в Чернівцях зі своєю мамою Анною. Вони були на концерті 22 лютого, і я дуже рада, що знову їх побачила. Щодо брата Наді, Андрія, то він воює на Бахмутському напрямку з початку вторгнення. Він пішов до армії у 2014 році. Був викладачем Чернівецького університету, але пожертвував усім, щоб боротися за Україну. Це мене надихнуло.

Дивлячись, як усі намагаються захистити Україну, я не могла просто творити музику і залишатися осторонь. Тоді у мене виникла ідея створити “Ukrainian Freedom Orchestra” (Український Оркестр Свободи) та сформувати його з українських музикантів та музикантів, яким довелося залишити Україну. Після цього я звернулася до польської музичної спільноти і запитала, чи вони щось знають про музикантів, які приїхали з України. Тому згодом ця ідея втілилася у колектив фантастичних музикантів. Це також сталося не без допомоги мого чоловіка Пітера Гельба, генерального директора Метрополітен-опера. Він підхопив мою ідею і допоміг втілити її в життя. Це звісно скорочений варіант історії, про яку я можу говорити ще дуже довго.

Мій візит у Львів викликав справжню бурю позитивних емоцій, адже вісім музикантів з “Ukrainian Freedom Orchestra” брали участь у концерті 22 лютого. Я неймовірно рада побачити їх знову! “Ukrainian Freedom Orchestra” мав шалений успіх після гастролей.  Ми думали, що це будуть просто гастролі, своєрідний символічний жест, щоб довести, що українська культура жива, неймовірно прекрасна і є душею України. Оркестр став настільки успішним, що ми не могли просто попрощатися. Тому зараз ми є усталеним оркестром. Я є його музичною керівницею і ми продовжуватимемо виступати з концертами кожного літа, гастролювати та боротися за Україну, і, сподіваюся, незабаром виступимо з нагоди перемоги!

Позитивно. Дуже позитивно. Я ніколи не забуду прем’єру у Варшаві. Слухачі були в захопленні від симфонії сучасного українського композитора Валентина Сильвестрова. Багато хто говорив, що це дуже гарна музика та дивувався, чому її не доводилось чути раніше? У глядацькому залі панувала тиша. Вважаю, що це був гарний вибір, тому що ця музика дуже емоційна. І що важливо – представляє одного з кращих та найлегендарніших композиторів України. Тож це був логічний вибір, і ми поставили цей твір першим у нашій програмі.

Насправді я дуже рада, що є значний попит на українську музику. І цей попит перетворюється на результат. Ми відкриваємо українських композиторів, але також є потенціал заохочувати молодь України та сучасних композиторів, виконувати їхні твори, замовляти їм писати музику.

Мені, наприклад, дуже подобається твір Вікторії Польової “Буча. Lacrimosa”. Він надзвичайно красивий. Звичайно, у творі йдеться про жахливі речі, які робила російська армія. Попри це композиторка, безумовно, дарує слухачеві відчуття духовності, і саме це мені сподобалося в творах Сильвестрова. Ця музика дає надію, віру, що життя не закінчується зі смертю, що попри все воно триває. Душа живе вічно! Цей твір звучав під моєю орудою 22 лютого у Львівській національній опері і я продовжуватиму виконувати його, поки Україна буде боротися за свою свободу, і навіть після її перемоги, тому що він слугуватиме нам усім пам’яттю, аудіопам’яттю про Бучу.

Найбільшою цінністю були стосунки, які ставали все міцнішими та міцнішими. Не кажу навіть вже про професійні вміння оркестру, які безперечно зростали. Та найкращим було те, що ми стали справжньою сім’єю. Ми стільки всього пережили разом. У музикантів був величезний емоційний багаж та внутрішня емоційна турбулентність. Але наш досвід дав можливість розрядити цю напруженість, виразити себе так, як це неможливо поза створенням музики. Тож рости з ними разом, пізнавати їх було для мене прекрасним досвідом.

Приїхала, тому що дуже хотіла бути поряд з вами. Упродовж цього року я була з вами, але подумки. Також впродовж цього часу я постійно розмовляла зі своєю родиною з України тричі на день, оскільки дуже хвилювалася за них.

Мій чоловік організував концерт у Метрополітен-опера. Він відбувся 24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення, і мав назву “For Ukraine: A Concert of Remembrance and Hope” (“Для України: концерт пам’яті та надії”). Ця подія об’єднала послів із різних країн і це дуже важливо, оскільки ми повинні проявити ще більше солідарності з Україною. Я не могла диригувати цим концертом, тому спочатку думала організувати Ukrainian Freedom Orchestra, але це було надто складно. Музиканти оркестру розкидані у всій Європі, а я в той час була в Америці, тому очевидним вибором для мене було звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України, зокрема до заступниці міністра Галини Григоренко, з пропозицією провести таку подію в Україні. Саме так з’явилася ідея провести концерт у Львівській національній опері. Я також запросила взяти участь у події Марка Комонька, який був концертмейстером Ukrainian Freedom Orchestra.

Це була особлива мить, щоб показати, що я з вами, що весь світ з вами. І мистецтво – це найкращий шлях. Яка музика, окрім «Реквієму» Верді та «Буча. Lacrimosa», найкраще розкаже про це? Ця музика немає меж. Крім того, наш концерт транслювали онлайн у Facebook, YouTube та на радіо, тож його зможуть почути люди у цілому світі! У мене немає слів, щоб висловити своє захоплення! Я дуже рада, що мені вдалося виступити у Львівській національній опері!

Розмовляли Аліна Плахтієнко та Наталя Мендюк

Фото – Юрій Грязнов

Репортаж про те, як пройшов концерт-реквієм “Пам’яті Нескорених” у Львівській Опері можна прочитати тут.